Напишіть будь ласка твір на тему україна для мене

Це рідний край і я буду захищати бо я люблю свою україну

Советую распечатать. я завжди гублюся, коли мені доводиться висловлювати своє ставлення до якихось дуже серйозних речей. іноді я знаходжу в собі сили відверто зізнатися, що я маю багато думок про свободу, любов, справжню дружбу, патріотизм, але не маю точних готових відповідей. тобто я можу тільки міркувати, але всі мої міркування часом перетинаються сумнівами — ніби закреслюються, думки змінюються з часом, а переконання тільки . коли я міркую про любов до своєї країни, особливо ж коли я чую висловлювання інших, я так само гублюся. що таке україна для мене? найперше, мабуть, це люди, причому не якісь далекі, а близькі, навіть найближчі. я вірю, що гостинність, оптимізм і почуття гумору — риси не тільки індивідуальні, а й притаманні національній вдачі, спільному для всіх нас характеру. україна для мене — це не тільки міфічні розмови про славетну історію чи про національні символи, це переживання й доторк до цих символів та історії. одного разу старший брат повіз мене вихідними днями на хортицю — я побачив те місце, про яке стільки складено легенд та дум, відвідав музей козацтва. чи багато людей знайшло вільні три дні, аби відвідати хортицю? для мене в цьому й полягає патріотизм: коли цікавість щира, а не тільки на словах. я був вражений і захоплений цією подорожжю і часто фотографії. я мав змогу не тільки доторкнутися до історії, про яку говорять, а й відчути її. історія козацтва і раніше цікавила мене, як кожного хлопчика, що захоплюється лицарями, але тепер я відчуваю й уявляю все по-іншому. україна для мене — це не тільки вся безмежна територія нашої держави, а й, насамперед, моє рідне місто і місця, де я виріс. я впевнений, що висловити любов до своєї землі можна не тільки урочистою промовою чи текстом, а й повсякденними справами, дбайливим ставленням. якби кожен, хто хоч раз говорив про «гаї та лани», посадив хоча б одне деревце, наша країна стала б набагато красивішою! можливо, люди звикли до іншого й очікують якихось інших слів, але любов до батьківщини для мене — це перш за все ввічливість і турбота про близьких, повага до друзів та оточуючих, дбайливе ставлення до природи та навколишнього світу, щире зацікавлення історією та мистецтвом, нехай навіть не все вдасться побачити та і тільки потім, тільки потім слова й узагальнення. варто пам'ятати, що усе велике починається з малих справ, а любов до країни, так само, як любов до людини, взагалі словами не висловиш.

-Доброго дня! Мене звати Войцех, я трохи заблукав, ви не могли б мені до Доброго дня! Так, добре, що вам підказати?

-Я шукав Хрещатик, друзі радили мені відвідати цю вулицю, як тільки я приїду в Київ.

-Добре, ходімо, я киянин,можу вам трохи розказати про Київ.

-О, красно дякую.

-Ось ми і прийшли. Хрещатик-головна вулиця столиці,її довжина близько кілометра,ліворуч знаходиться пасаж- закоулок Хрещатика,там багато відомих магазинів,але дуже вражає ліпнина на  стінах- цікаве поєднання сучасного з класичним.Хрещатик вже закінчується,он видніється арка Дружби народів-символ єдності і братерства народів.Поруч з нею пам"ятник,що символізую дружбу народів Росії і України.Тут цікава панорама на Дніпро,до речі,багато людей вважають,що киян хрестили у Дніпрі,але це помилкове твердження,їх хрестили у Почайні,зараз цю річку не можна побачити,вона тече підземними каналами,стала зовсім маленькою.

-Дякую,я цього не знав.

-А зліва від нас видніється пам"ятник Володимиру Великому,цей князь похрестив Русь у 988 році.Гірка називається в честь нього "Володимирська"

-Дякую, ви стільки всього розказали, ось вам моя електронна адреса,якщо будете в Польші напишіть, я обов"язково проведу вам екскурсію.

-Нема за що, раджу вам піднятися вверх там ви побачити окрасу міста :Софійський і Михайлівський собори. Гарного дня,бувайте!

У кожної людини є найпам'ятніші, найдорожчі місця в житті. Для мене — це моя рідна домівка, мій дім, моя вулиця. Коли я була зовсім маленькою, мої батьки одержали квартиру в новому районі на вулиці Дружби Народів. Я вважаю, що ця назва символічна, адже саме дружба між людьми є запорукою найкращих почуттів: дружба перетікає в любов, без дружби немає вірності, з дружби починається людяність.

Дванадцять років тому на місці кукурудзяного поля і колгоспних ферм "виріс" молодий житловий масив. Білі багатоповерхівки височіли над землею, ніби торкаючись хмар рогачами телеантен, і самі нагадували хмари. Я і мої ровесники зростали разом із цим районом, тут нам усе близьке і знайоме.

Наша вулиця пряма і широка. Улітку тут багато зелені, адже на один бік припала лісосмуга, перетворена на затишну алею. З іншого, сонячного боку,— завжди багато квітів, проте і дерева за дванадцять років вже встигли підрости. Край вулиці виходить у поле. Із вікон верхніх поверхів відкривається чудовий краєвид — неосяжні зелені поля, які на початку літа золотяться соняшниковим сяйвом. Інший край вулиці впирається у широку автомобільну магістраль, за якою починаються приватні забудови. Хоча одноповерхові будиночки і претендують на оригінальність архітектури, я люблю багатоповерхівки. Особливо приємно дивитися на дев'ятиповерхівки з візерунками біля дахів — це будинки поліпшеного планування. Вони виділяються своєю оригінальністю. Вулиця дуже довга, а з обох її країв розташувалися "Універсами". їх спроектовано майже однаково, тому вулиця набуває своєрідного обрамлення.