Вцифрах: господиня: 3 городи-1 диня. 1 у полі не войн. всі за 1 і 1 за всіх. 1 бджола мало меду наносить. 1 пальцем голки не вдержиш. 1 рукою в долоні не заплещеш. семеро 1 не ждуть. двоє дивляться, а 11 не бачать. предложение писать не надо, просто написать цифру словами и слово после него.

я дуже люблю новий рік! ми всією родиною завжди справлявся це свято. у цей день всі накривають на стіл, а коли хтось купує мандарини і цукерки, я одразу відчуваю, що скоро новий рік. і радію!

я роблю листівки з побажаннями: "щоб вони жили щасливо в новому році. і ніколи не хворіли". і посилаю своїм рідним. радію, коли сама отримую листівки з вітаннями.

мама мені шиє ошатний костюм, тому що ми з класом підемо на ялинку. там будуть конкурси, святковий стіл та дискотека. і я весело проведу час. а вдома я вирізаю сніжинки з паперу. вони виходять дуже гарні. всі вони різних кольорів і різної форми. їх я прикріплюю на віконця, і здається, що вони зараз впадуть мені на ніс і розтануть.

ми повісили гірлянди на шафу у формі сердечка, мішуру розвісили на стіні в ; формі годинника, який показував дванадцять годин, а кульки прив'язали до люстри, на фіранках і в різних кутках кімнати. ще ми поставили пухнасту ялинку. прикрасили її іграшками, цукерками і ватою замість снігу. а під ялинкою я поставила іграшкового діда мороза та його онуку снігурку. кімната вийшла чарівною, наче я потрапила в новорічну казкову країну.

я кожен день рахую, скільки часу залишилося до нового року! тому що в новий рік мені подарують подарунки. і я теж зможу подарувати подарунки своїм близьким та друзям. а так само я зможу загадати бажання, у виконання яких я вірю. і сподіваюся, що вони збудуться.  я з нетерпінням чекаю нового року!

одного дня полетіла зозуля води напитися до струмка. прилітає, а там дівчинка плаче, бо черевички загубила. і зозулі її шкода стало, думає, як дитині.

полетіла шукати. «а якого ж розміру вони мають бути? — подумала зозуля, —мабуть, такі, як на мої лапки».

пішла до павука, пошила швиденько нові черевички, у нього вдягнула і полетіла до дівчинки. але по дорозі погубила їх, бо виявилось, що вони трішки більші за її лапки. заплакала зозуля. шукала і не знайшла, бо вони квітами стали.

дивиться, іде та дівчинка, смутна така. а побачивши сині квітки, стала їх рвати. дуже зраділа дівчинка і на душі їй стало весело та добре, навіть забула про своє лихо. зраділа і зозуля, закувала від радості тай розповіла їй історію про пошиті павуком нові черевички, які перетворилися на сині квіти.

отака була розумниця зозуля. якби можна, то зорі б з неба дістала, тільки б добре жилося усім людям.

з того часу, ранньої весни, на лісових галявинах, розцвітають квіти, які в народі називаються зозулині черевички.