Скласти речення з словом смішний

кобзарі,  лірники, бандуристи у своїх думах і піснях відтворили історію українського народу, героїчні й трагічні її сторінки, емоційно приподнято оспівали життя людей. одні з них мандрували селами, інші приставали до козаків і їх у походах. кобзарі завжди були там, де вирішувалася доля країни й простих людей. вони були не тільки свідками, а й учасниками народних повстань. кобзарі створювали, боролися й умирали, як сотні козаків-повстанців

історія українського кобзарства  багата іменами співаків, які вписали не одну блискучу сторінку в літопис національної культури. серед них:   остап  вересай, іван стрільця, федір холодний, михайло кравченко та інші. сьогодні, коли відроджується  україна, її культура й традиції, особлива увага приділяється й кобзарському мистецтву. воно не вмерло. широко відомими стали імена народних співаків-кобзарів федора кушнерика, єгора мовчана, павла мовчана, григорія єльченко. з ініціативи українського фонду культури в кагарлицькому районі київської області на базі стритовской восьмилетки відкрита школа поглибленого вивчання музики й кобзарської справи. у ній учаться діти з різних регіонів україни. кваліфіковане викладання по профілі навчання проводить відомий кобзар, заслужений артист республіки в. литвин і інші майстри кобзарської справи. вірю, що пісня воскресити любов до землі, а кобзарі – розбудити волю й бажання до дії. це – спікери душі етносу, його віри, історичного оптимізму. для мене  майбутнє  українського народу відкриває реальність гармонічного життя, де кобзарі займуть важливе місце, як творці нового щабля свідомості, безсмертної душі народу

люди торгувалися не весело, як було до війни, а з якоюсь похмурою настирливістю, наче бороли один одного і ніяк не могли побороти:

— скільки ж ви даєте?

— п'ять кухлів.

— так спідниця ж — подивіться!

— як хочете, не силую.

— шість!

— нє-є

— дитину хвору в полтаву на тачці

— ну то давайте вже.

— запальнички, замки, кресала, губка, кремінь!

— воно ж на ваті чи на клоччі?

— що ви, що ви, дядечку! осьдечки, дивіться: вата.

— півпуда.

— скільки?

— сіль-крупка! печатне мило загряничне! тільки за марки!

— дійдемося ми з вами?

— хіба що на тому світі.

— ну й люди ж! наче до війни таких не було.

— біда

ряди скінчилися.

із повісті григора тютюнника "климко"