Твір на тему як я татові. ( про хлопчика і тата) дуже треба.!

Мені подобається майструвати. я часто татові.   минулої осені у школі проводився конкурс на кращу годівницю для птахів. я з татом теж змайстрував невелику годівничку. хоч вона не була найкращою, з гордістю повісив її на гілці дерева нашого шкільного парку. ще хочу зробити шпаківню разом з татом. коли прийде весна, вона стане гарною хатиною для шпаків.      моя справа не тільки подобається мені, я ще й люблю батькові.

ьне; спонукальне;

2.Охарактеризовуємо речення по емоційному забарвленню (інтонації): окличне; неокличне; 3.Знаходимо граматичну основу і робимо висновок, просте речення чи складне. Якщо в реченні одна граматична основа, воно просте, якщо дві і більше – складне. 4.Визначаємо двоскладне або односкладне речення. Якщо в реченні немає підмета чи присудка – це значить, що воно односкладне або неповне двоскладне.

В односкладних реченнях другого головного члена немає – це означає, що в ньому дії очевидні, не важливі або не існують. 5.Дивимося на наявність другорядних членів речення і визначаємо поширене чи не поширене речення.

6.Підкреслюємо другорядні члени речення (група підмета, група присудка).

Визначаємо тип речення за метою висловлювання: розповідне; питальне; спонукальне;

2.Охарактеризовуємо речення по емоційному забарвленню (інтонації): окличне; неокличне; 3.Знаходимо граматичну основу і робимо висновок, просте речення чи складне. Якщо в реченні одна граматична основа, воно просте, якщо дві і більше – складне. 4.Визначаємо двоскладне або односкладне речення. Якщо в реченні немає підмета чи присудка – це значить, що воно односкладне або неповне двоскладне.

В односкладних реченнях другого головного члена немає – це означає, що в ньому дії очевидні, не важливі або не існують. 5.Дивимося на наявність другорядних членів речення і визначаємо поширене чи не поширене речення.

6.Підкреслюємо другорядні члени речення (група підмета, група присудка).

у житті нічого не буває безкоштовним, і все, що дається долею, має свою ціну.

життя – це прекрасні миті прожиті роками,і все це дане нам долею. друзі, батьки, знайомі, нам впевненість у собі, так само, як  і ми ємо їм. доля наша, не дуже легка, на кожному кроці ми маємо деякі проблеми та перешкоди, але пройшовши все це можемо отримати велику нагороду, звісно нематеріальну. на мою думку, саме це, ми не повинні брати до уваги.  все будується на наших проступках, залежно від ситуації. взагалі то не можна кидати всі справи долі, які були б на користь не тільки тобі, але й тим хто тебе оточує.  бувають у житті такі ситуації, в яких просто не має виходу, нічого не є.

наприклад: «сімейна пара, яка не могла мати дітей, взяла маленьку крихітку з дитячого будинку. вони піклувалися про неї, дали дах над головою, хліб, комфорт,  можливість розвинутися та вивчитися. у знак цього господь бог зробив їм велику нагороду, яку не купиш ні за які кошти – жінка, яка все життя не могла мати дітей, врешті решт завагітніла і народила немовля.» це є істинний подарунок долі, оскільки все, що дане нам зверху, ми повинні оберігати і цінувати у супереч всякому.

моя думка, мабуть не така, як всім би хотілось, але зберігання та прислухання до своєї долі, проходження, як кажуть «вогню, води та мідних труб» це все є обов*язковим, для того, щоб отримати друзів та близьких, для того, щоб кожен повірив у тебе, і на сам перед ти сам. і ти повинен знати, що у кожного своя доля, яка не дається безкоштовно. її потрібно пройти гі!