Треба придуматы оповидання у зимовому лиси

Твір-опис «зимовий ліс»зимовий ліс схожий на зачаровану країну снігової королеви. тут царює тиша. пухнастий білосніжний килим вистеляє землю. він також накинутий на гілки дерев, як шуби.здається, ніби дерева в зимовому лісі одягли казкове вбрання. все навколо прикрашене сліпучим снігом, прозорим льодом та сріблястою памороззю. ліс – неначе скарбниця тендітних зимових коштовностей.тільки гілки замерзлих дерев іноді риплять та тріщать від морозу. та скрипіння снігу під ногами порушує тишу під час прогулянки зимовим лісом. але взагалі взимку тут важко прходити. можна провалитися в замет по коліна, а бува, що й по пояс. коли йдеш зимовим лісом, здається, що в ньому немає жодної живої душі. нібито всі птахи, звірі й комахи покинули цю місцевість в пошуках тепла або залягли в сплячку. навіть ворони подалися до міста, годуватися біля людей. але цієї ж миті заєць-біляк, невидимий на снігу, спостерігає за мандрівниками. життя в зимовому лісі затихає, але не зупиняється.

      скласти твір про лисеня можна так:       одного разу ми з татусем вирішили піти до лісу по гриби. вишукуючи плоди, ми побачили, як щось риженьке пробігло повз нас. придивившись, ми зрозуміли, що то було лисеня. воно принишкло у кущах та слідкувало за нами. за розмірами воно було невеличке, як песик. вушка в нього були гостренькі, на кінцях темненькі. мордочка довгувата, на її кінці був чорний носик-крапочка. очі чорні. хвостик у лисеняти був дуже пухнастий. я наблизився до нього. проте тато застеріг мене, адже, можливо, десь ходить його матуся. так і сталось! з-за дерева за своїм дитинчам спостерігала велика лисиця. вона почала віддалятись, а її лисеня весело побігло за мамою. ось яка цікава зустріч з нами відбулась!

Нащо ліпший клад коли в сімї лад"-каже нам прислівя,і я з ним погоджуюся,адже коли люди ладнають між собою,коли є любов та розуміння ніякий клад непотрібний.діти та батьки підтримують одне одного,розуміють, невже це можна купити? .сімя це головне ради чого потрібно жити.жити для дітей,жити для батьків адже вони для тебе жили.клад,гроші вони нічого некоштують,коли люди злі,недобрі.матеріальні цінності нічого неварті,коли ти сам,коли немає рідної людини,з якою можна просто поговорити.і нехай ми бідкаємося про брак коштів чи коштовностей,але ми знаємо що ми прожевемо без них,а як прожити без маминої ласки,батькової підтримки,дитячого сміху,їх неможна купити,неможна