Наголос на слово свято, каменці , гості

Свято,каменцi,гостi большие буквы это ударение

Дикі тварини живуть у лісі, в полі, в горах, а також у  річках і морях.у наших лісах водяться  свиноподібні тварини, безрогі носороги, із птахів — баклани, мартини, кулик, качки, лелеки, сови, в річках жили крокодили, в морях — хижозубі кити. наприкінці неогену, коли площа суходолу сягнула сучасних розмірів, до складу фауни входили: із ссавців — коні-гіпаріони, жирафи, мавпи — макаки, дикобрази, шаблезубі тигри, ведмеді, лисиці, їжаки, хохулі, зайці; з птахів — марабу, страуси, фламінго, дикі кури. в антропогені під час наступу льодовика вимерли гіпаріони, носороги, мавпи, жирафи, страуси, марабу. замість них з'явилися волохатий носоріг, велетенський і північний олені, печерні ведмідь і лев, гієна плямиста.

  людина виростає досить швидко. спочатку це немовля, яке смокче соску і знає про світ лише те, що в ньому є матуся. потім це дитина, яка весь час проводить разом зі своїми яскравими іграшками. далі це школяр, який вив­чає навколишній світ по підручниках, сидячи за партою. і настає час, коли хлопець чи дівчина входять до пори юнацтва. це переломний момент.

кажуть, самовихованням треба займатися змалечку. проте, як ним займатися, коли вранці уроки, а ввечері футбол і телевізор? дійсно, коли людина вперше замис­люється про самовиховання, як правило, час уже втраче­но. я вважаю, що самовиховання спочатку повинне на­правлятися батьками, а потім уже ставати власною роботою людини над собою. батьки в цей час мають бути дуже дбайливими і ні в якому разі не давити на дитину.

самовиховання спрямоване на створення людиною са­мої себе. це труд, який нагадує роботу скульптора: щось треба відсікти, щоб решта виробу виглядала, як потрібно. не можна сказати, що творення власної особистості про­ходить безболісно, навпаки — немало сліз доведеться нишком пролити й немалу правду сказати самому собі, поки вийде щось із цього труда. та сліз годі жаліти: головне, щоб з-під шкаралупи егоїзму, обмеженості, злості вийшла на світ справжня людська особистість. адже треба спершу витренувати свою душу, аби вона здатна була відгукнутись на все людяне, святе і чисте, що існує навколо нас.

творення самого себе нагадує піднімання або ж занурення у глибини: воно відбувається поступово, крок за кроком. і на кожному кроці треба чекати несподіванок, і не найгірша з них, коли обірветься страхуваль­ний трос. добре, коли в цей час поруч опиниться справжній товариш, який зможе подати руку, підтримати словом і ділом. пам’ятати тут треба ще одне: мета, до якої має самовиховання, повинна бути чітко визначеною. в іншому разі найважчий труд людського життя виявиться марним.

за найважчий труд має бути велика нагорода. я вва­жаю, що найдорогоціннішою винагородою за працю над собою буде правильне розуміння свого місця в житті. і тоді прийде й успіх у роботі, і щасливе сімейне життя, і цікаве дозвілля. будуть друзі, на яких можна покластися в усьому, навіть у найскладнішому. а людина, яка досягне цього, зможе з упевненістю сказати про себе: “я виховав себе сам”.