"лікар попросив пацієнта зачекати результатів обстеження" присудок: а) "попросив зачекати" - складений дієслівний присудок б) "попросив" - простий дієслівний присудок, "зачекати" - додаток в) "попросив зачекати" - складений іменний присудок г)"попросив"- простий дієслівний присудок, "зачекати" - осбавина мети

Ямогу по- ответить это составное глагольное сказуемое - попросив зачекати

Вірна  відповідь а)    це  складений  дієслівний  присудок                                                      

як часто ми задумувались про сенс нашого дрібного але водночас цікавого життя? напевно часто. як би ми не намагались щось виправити або ж змінити, життя продовжується, і деякі навіть малі дрібниці змушують нас задуматись про свій вибір або ж дії в майбутньому.

сімя. це на мою думку повинно бути на першому місці, адже хто ж як не ці дорогі нам люди, зможуть дати нам цінну пораду, або допогти при складній ситуації. для когось сімя це певний робочий колектив, а для когось це ті люди без який ми не уявляємо свого земного життя, і тому стараємось зробити так щоб ці люди залишились з нами надовго. як би ми не хотіли але все не вічне, тому потрібно цінувати кожну дорогу мить у своєму житті, і тим хто потребує в нашій і.

робота. знайти хорошу , зручну і надійну роботу, це покликання нашого земного життя. для кожного з нас робота це наше покликання, це поклик душі. і часто ми зупиняємось і обдумуємо нашу майбутню професію дуже детально, звертаючи все позитивне і негативне. але чи робота найголовніше в житті?

немало є таких людей які путаються в питанні, що важливіше сімя чи карєра. усі ми повинні зрозуміти те що карєра пройде в сімя залишиться.

За особливостями відмінювання іменники поділено на чотири угруповання, що називаються відмінами. у певному відмінку іменники кожної з відмін мають однакові  закінчення. щоб визначити, до якої відміни належить іменник, його потрібно поставити у початковій формі, тобто в називному відмінку однини, й визначити в ньому закінчення й основу. до жодної відміни не належать: •      незмінювані іменники (табу, бюро, таксі, кутюр'є); •      іменники, що вживаються тільки у формі множини (гребінки, двері, ворота, ножиці, сани, консерви).