Мне нужно 3 чоловичого, жиночого и середнього рода именныка

Книга ,сонце,зошит . зоря,  яблуко,олівець. ручка,небо,    щоденник.

1.карие глаза в действительности являются голубыми, но этого не видно из-за наличия в них коричневого пигмента. 2.с открытыми глазами человек не сумеет чихнуть. 3.когда человек смотрит на того, кого любит, его зрачки расширяются на 45%. 4.глаза могут видеть только 3 цвета: зеленый, красный и синий. 5.почти у 95% животных есть глаза. 6.мышцы, которые контролируют глаза, являются самыми активными в организме человека. 7.примерно 24 миллиона изображений человек видит на протяжении своей жизни. 8.глаза человека способны обрабатывать примерно 36000 информации за час.

Без минулого немає майбутнього. надворі ххі століття: грандіозні відкриття в галузі науки і техніки, феноменальні здібності людини-робота тощо. однак чомусь ми все ж таки робимо помилки, не замислюємось над тим, як їх виправити. хтось живе у віртуальному світі й поливає брудом своїх друзів, хоч насправді під час реальної розмови усе навпаки. ніколи не пізно очистити від непотребу комірки свого розуму і жити по-своєму. якщо ми постійно думатимемо про минуле в поганому аспекті, ми не зможемо себе запрограмувати на довге і щасливе життя, як це є у японців. світ змінюється. хтось святкує 9 травня як день перемоги, а інший вшановує пам'ять тих, хто поліг за свободу. на хвильку задумаймось: "що ми розуміємо під поняттям "майбутнє"? ". це ж не лише успішне життя зі своєю коханою половинкою і любими діточками. це прагнення постійного самовдосконалення задля духовного оздоровлення своєї душі. чому ми, українці, найбільш нещаслива, не усміхнена нація? усе через постійні утиски, гноблення, смерті, тисячолітні страждання, описані тим же шевченком, багряним чи андруховичем, ліною костенко. ці болючі проблеми так врізалися нам у пам'ять, що, здається, ми ніколи не вийдемо з цього стану. тому потрібно шукати виходу будь-якими : йога, прогулянки на свіжому повітрі, вправи. усе, що колись здавалося звичним, зараз відійшло у минуле. майбутнє - це не ілюзорне щастя в рожевих окулярах і не фікція. це реальність, яка можлива лише завдяки самоусвідомленню себе як частини суспільства. мусить бути закладена ще з дитинства свого роду національна ідея, місія, яку людина виконувати все життя. звісно, благочинні справи будуть плюсом у біографії людини. не можна покладатися на когось підлаштовуючись під себе і думати "а може мине". це схоже на песимістичне твердження, що "своя сорочка ближча до тіла". я не кажу, що ми усі маємо бути сократами, аби побудувати чудове майбутнє. далебі це не так. потрібно лиш жити за законами добра, працювати на благо батьківщини, кохати найдорожчих людей усім серцем і щастя, оте майбутнє, немов чистий кришталь, засяє на найближчому горизонті. все. дякую за ! більше нічого не зміг !