Твір-опис "наші предки - слов'яни". будь ласка швидко

Наше життя почалося не зараз, не сьогодні вона й закінчиться. багато століть створювалася  історія. великі люди – учені й воїни, герої й мудреці – по крупицях робили наше життя такий, який вона дісталася нам. і кожний момент цього життя можливий тільки тому, що були сторіччя до нього. про це ми повинні постійно пам’ятати, це ми повинні чітко усвідомлювати, щоб продовжувати жити, залишатися повноцінною людиною – сполучною ланкою в безперервному потоці часупам’ять про наших предків становить головне багатство нашої душі. адже для того щоб ми зараз жили й були такими, які ми є, багато поколінь людей створювали наше суспільство, робили життя такий, який побачили неї ми. та й у нас самих – пряме продовження моральних, культурних, історичних цінностей дідів і прадідів. пам’ять про збіглих родичів також, а може навіть більше священна, чим пам’ять про видатних діячів минулого. «під кожною могильною плитою – світова історія», – говорив г. гейне. і дійсно, кожна людина неповторна у своїй індивідуальності, кожний залишає свій слід у житті, пам’ять про свої справи, думки, життєвих устремліннях саме минулі покоління створили нас теперішніх, підняли наші думки й почуття до вершин людської мудрості. тому ми завжди повинні зберігати у своїй пам’яті слід тої людської краси, той вогонь, що висвітлював життя збіглих, вогонь, що вони передали нам, а ми нашим нащадкам. адже людина затверджується у світі не тільки як мисляче й істота, що почуває, але і як одне з ланок у міцному вічному ланцюзі, що з’єднує минуле й  майбутнє. чим більше дорожить людина пам’яттю своїх батьків, дідів і прадідів, тим краще усвідомлює він своє місце в цьому світі, тим глибше почуває свою відповідальність за майбутнє. у наших предках –  корінь  нашого нинішнього існування, джерела нашої честі, совісті, достоїнства, ідеалівусе у світі покриється пилом забуття,лише двоє не знають ні смерті, ні тління: лише справа героя так мовлення мудрецяпроходять столетья не знаючи кінцяфірдоусіми повинні берегти й почитати пам’ять про померлих, тому що, як сказав в. а. сухомлинский, у кого немає в душі минулого, у того не може бути й майбутнього. і він був прав. могили померлих, близьких нам людей є відбиттям нашої душі. акуратна й доглянута, вона передає нашу любов, пам’ять. вона символізує продовження життя людини в наших серцях. так само як забуті могили – наша байдужість. скільки більш-менш високих, але однаково важливих справ зробили живучі до нас. видатні герої великих історичних воєн, учасники переломних моментів історії – наші діди й прадіди. їхній час було часом боїв. вони боролися за наше щастя, за те, щоб ми зараз одержали можливість жити у світі й спокої. зараз, на жаль, про це забувають. але ж люди присвятили боротьбі все своє життя, деякі загинули за світлі ідеали. у нас у сім’ї з покоління в покоління оповідання про велику вітчизняну війну, у якій брали участь наші діди (прадіди), дбайливо записи, зроблені їхньою рукою, їхнього враження від тих подіях. і що б зараз не говорили із приводу того, мала сенс чи ні та  війна, праві були ми чи ні, – для мене не існує такого питання. мене обурюють люди, які, не будучи самі живими свідками происходящего в ті дні, беруться засуджувати й переробляти історію. я вважаю, що це були великі дні, а наші предки були великими людьми. і в докір подібним горі-критикам необхідно зберегти світлу пам’ять про їх і передати майбутнім поколінням але неповторна й цікава доля не тільки тих людей, які пішли, які брали участь у великих подіях минулого. нашої уваги й участі вимагають і ті, хто живуть зараз – нинішні старі й бабусі. вони почувають, що їхній час іде й найбільше мають потребу в підтвердженні того, що пам’ять про їх збережеться в серцях дітей і онуків. тому варто іноді відкласти всі свої заняття, сісти поруч і попросити розповісти що-небудь про себе. упевнено, ви не пошкодуєте про час, витраченому на те, щоб їх послухати. мінути уваги з вашої сторони продовжать життя цих людей, а ви почуєте багато цікавого й повчального, важливого для вашого духовного розвитку

    скласти текст про те, яким повинен бути справжній друг пропоную так:

    дружба відіграє значну роль в житті кожної особистості. адже друг – це споріднена душа. яким же повинен бути справжній друг? я вважаю, що справжній друг – безцінний скарб, який має ряд якостей. це відданість та щирість. справжній друг та подружка навіть у скрутну хвилину перейматимуться твоїми проблемами, а в радощах щиро радітимуть.

    справжні товариші не можуть і не вміють зраджувати.   розуміють цінність справжньої дружби, саме тому здатні піти на самопожертву. але ніколи не варто забувати про те, який друг ти. варто не лише приймати хороші вчинки у твою честь, а й робити їх для когось. дружба  - це завжди взаємність. то ж давайте будемо справжніми друзями одне одному!

 

 

Родина і батьківщина — найсвятіше у світі, що є у людини. найбільше людина поважає батьків та батьківщину. багато українців віддали за батьківщину навіть життя. а якщо придивитися на ці два слова: батьки і батьківщина, то-можна побачити в них багато спільного та рідного. шануй і поважай батьків! адже вони над усе люблять тебе. кожна мати готова зробити все, щоб її дитині гарно жилося. навіть тоді, коли мати журиться, вона готова віддати тобі все. підійди до неї та обійми її. може, мати журиться тому, що ти вчинив щось погане? виправись, матері, і її обличчя знову стане ніжним та лагідним. батькам завжди треба. навіть тоді, коли ти займаєшся найцікавішими для тебе справами. зроби батькам приємне! деякі діти не поважають батьків. коли батькам потрібна , то на це не зважають і займаються своїми справами. та мине час, і вони зрозуміють, як вони були не праві. завжди шануй і поважай батьків! я частина своєї родини   і свого рідного краю.