Відредагуйте речення. 1. на листі зелених насаджень діамантами сяяла роса. 2 .чорногузи бігають на мілкому і ловлять жаб. 3. у маминих не було ні фальші, ні лукавості. 4. якось восени дядя сергій знайшов маленьке зайчення, яке сиділо під кущем смородини. 5. поснідавши, я дивлюсь телебачення. 6. він вдарився об стіл і розпанахав собі ногу.

Сніг ще осідає, і поверх криги дзюрчить тала вода, але верба вже починає оживати. із набухлих бруньок розпускаються ніжні й пухнасті котики. так їх називають у народі.  доторкнешся до цих оксамитових пуп’янків і, здається, відчуваєш тепло. верба – дерево весни, зазвичай росте на берегах річок, понад ставками та озерами. старожили розпові, що вербу висаджували ще й біля копанок. чимало її розрослось у с. погреби та у сусідній бабичівці глобинського району. учні місцевої школи вже перевірили: верба починає розпускатися.  — ми щовесни спостерігаємо за котиками, щоб не проґавити. бо вже не перший рік йдемо з хлопцями на берег сухого кагамлика й обережно зрізуємо вербові гілочки. першими з усіх учнів даруємо котики дівчаткам-однокласницям на 8 березня. не забуваємо і про вчителів. та й вдома обов’язково вітаємо наших мам і сестричок, – каже 13-річний костя ситник, учень бабичівської школи.  перепові, що вербову гілочку як символ україни повіз із собою у заслання тарас шевченко і посадив її у казахській пустелі. з тої гілочки виросло велике дерево, яке люди назвали вербою тараса. подейкують, що згодом ще 200 вербичок виростив він з її гілок. вербовий гай у засланні нагадував тарасу шевченку про рідну україну. 

Т. г. шевченко — це вічний вогонь, що ніколи не згасне в серцях народу. творчість т. г. шевченка — це святиня, якою дорожить і гордиться український народ. ми, нащадки, будемо завжди берегти у своєму серці той вогник любові до вітчизни, який запалив поет своїми безсмертними творами  тарас григорович шевченко — великий поет, геній українського народу. поет зробив неоціненний вклад у духовну скарбницю людства. у своїй творчості митець сягнув на світовий рівень. його довершені твори сіють зерна світла й добра, палахкотять незгаслим полум’ям безкомпромісної справедливості, проникливої мудрості.тарас шевченко народився кріпаком, тож йому, як нікому іншому, були близькі й зрозумілі страждання бідноти. а тому все своє життя поет присвятив служінню ідеї національного та соціального визволення трудящих. не було такої сторони життя, якої не торкнулося б перо кобзаря. тарас григорович шевченко… без його імені не можна уявити нашої літератури, нашої культури, нашої країни. його творчість невмируща. життя кобзаря можна вважати справжнім подвигом у мистецтві, бо він віддав усі свої сили, щоб врятувати український народ, українську культуру та відкрив перед ними шлях у майбутнє. з плином часу все більше переконуєшся, що поезії нашого кобзаря — то одкровення, які він висловив на адресу минулих, сучасних і прийдешніх поколінь українців. і не одне покоління українців звіряє своє життя іменем і творчістю кобзаря.