Чому потрибно вивчати иноземну мову

Знання іноземних мов завжди вважалося чимось незвичайним, начебто дару або понад-уміння. сьогодні ж володіння ійською є необхідною умовою життя людини в розвиненому суспільстві. ійська мова давно стала мовою міжнародного спілкування. незважаючи на різновиди (головні з яких - британський та американський), його розуміють жителі всіх країн і представники всіх великих компаній світу. саме тому вивчення його стало невід'ємною частиною навчання школярів і студентов.хорошій рівень розмовної ійської стирає перед вами кордону.

ответ:

у мене є товариш, якого звати влад. він має світлу голову, є бистрим на розум. влад дуже чемний хлопчик. він завжди швидко приходить на , коли я цього потребую. я також намагаюсь бути гарним другом для нього. але чи завжди я можу ним пишатися? я вважаю, що так. це мій близький товариш, з якого я можу брати приклад.

чому ж я пишаюсь своїм товаришем? я пишаюсь ним тому, що він зміг виграти важливий для нього конкурс з ійської мови. наступного навчального року влад поїде навчатись до ії. всього цього він досяг своїми стараннями. цього року він показав, як важливо бути беручким до праці. як каже мій товариш, працелюбність – запорука успіху. якщо весь час лічити ворон, то досягти чогось не вдасться ніколи. я вважаю, що мій друг – гідний приклад для наслідування. саме тому я ним по-справжньому пишаюсь!

у лісостеповій частині сучасної україни знайдено багато римських монет. основні знахідки їх локалізуються у верхньому подністров’ї й на правобережжі середнього дніпра. більшість знахідок – доби правління римських імператорів пія (138 – 161 роки) і марка аврелія (161 – 180 роки).

про заходи, спрямовані на вдосконалення грошового обігу, свідчать також епіграфічні дані, зокрема декрет середини іv ст. до н. е., який зобов’язував здійснювати усі торгівельні розрахунки лише ольвійською монетою (ознайомлення чи не з цим ольвійським декретом вплинуло на рішення українського уряду від 1 серпня 1995 р. про заборону використання на території україни іноземної валюти як засобу платежу).

в останній чверті іv ст. до н. е. ольвіополіти здійснили редукцію повноцінної мідної монети і почали карбувати золото, срібло і розмінну мідь. на початку ііі ст. до н. е. у зв’язку із загальним погіршенням економічного й політичного стану міста карбування золотої монети припинили, а в часи з обігу було вилучено срібло і спостерігались всі ознаки грошової кризи.

у і – іі ст. н. е. грошовий обіг міста ольвії ґрунтується на

у 1349 році галицька русь увійшла до складу польщі, але як окреме автономне утворення з правом карбування власної монети. галицькі срібні монети, карбовані з початку 50 років хіv ст. і до 1414 – 1415 років, дослідники пов’язують зі згадуваними в тогочасних писемних джерелах "загальновживаними грошима", "грошами руської лічби", "гривні львівської доби", "польські гривні".

утвердження терміну "гріш" на українських землях часто пов’язується з польщею та її грошовими засобами. але сама назва "гріш" мала загальноєвропейське походження, а в україні первинно пов’язувалась, напевно, з празькими, а не польськими грошами. назва "гріш" (латинське "grossus" - великий) використовувалось в загальноєвропейському масштабі, дала назву цілому періоду – "періоду гроша" в європейському монетному карбуванні. нові, більші срібні монети – гроші прийшли на зміну знеціненим дрібним денаріям хі – хііі століть, поступово перейняли на себе основне навантаження, як лічильні одиниці.

першими реальними "грошовими монетами", з якими познайомилося населення західноукраїнських земель у першій половині хіv століттю, були празькі гроші вацлава іі (1300 – 1305 роки) та яна люксембурзького (1310 – 1346 роки). карбованці згідно з празькою гривнею ці повноцінні монети швидко пристосувались і до місцевої лічби.

заходи, здійснювані за князя вітовта (1392 – 1430 роки) та наступних володарів сприяють утвердженню загальнодержавної литовсько-руської грошової системи на українських землях. розповсюдження набувають лічильний литовський рубль, а розмінними номіналами виступають гріш та денарій.

таким чином, абсолютна більшість монет з грошового обігу україни хіv – хv століть відносились до номіналів грошового порядку: гріш, напівгріш та денарій. всі вони спирались на відповідні гривні (краківську, галицьку, празьку, литовську, київську). отже, найбільш прийнятим терміном з розмінних обігових монет, відповідно до цього періоду, може бути гріш.

в 1526

входження значної частини чернігово-сіверщини в 1503 – 1618 роках до складу московської держави обумовлювало використання тут російських монет уже з початку хvі століття.

грошова реформа, яка відбулась в україні у вересні 1996 року, поставила крапку над "і": національна грошова одиниця віднині називатиметься гривнею, а розмінні її номінали – копійками.

висновки. гроші – це все те, що може бути використане як засіб платежу.