Невеликий твір на тему справедливість між учнями

Це трапилося десь у грудни мисяци! до нас у клас прийшла новенька дивчинка, але вона була несмиливою! тому клас завжди ображав ии! та коли це побачив учитель, вин запитав! дити! де ваша справедливисть? у чому рич? чому яринка( так звали дивчинку)  завжди ходить ображена, заплакана? учням стало соромно учитель их змусив попросити вибачення ! обовязково! тому я думаю що повинна бути справедливисть миж учнями!

Що для усіх є найдорожчим місцим в моєму житті? в ці слова кожна людина вкладає свій смисл. хтось уявляє собі сільську хату в степу, або горах, хтось — дім у місті. але для всіх нас слова «рідний дім» пов’язані з теплом матусиних рук, світлом її ласкавих очей, з суворим, але справедливим батьком. із запахами, які притаманні тільки рідній оселі, де пройшло твоє дитинство. кожна людина має свій рідний дім, де її завжди люблять, чекають, зрозуміють і пробачать. навіть якщо вже немає батьків і тої оселі, де ти виріс, вона завжди є у твоєму серці, у твоїх спогадах. і якщо людина зростала в любові, дім для неї дійсно був рідним, то і сама, коли виросте, створить такий же дім для своїх дітей. поняття «рідний дім» може означати також рідний край, батьківщину. якщо я, наприклад, народився на донеччині і перебуваю далеко, то весь донбас, кожна звісточка звідти, навіть номер «вечірнього донецька», рідними. для всіх українців україна — рідний дім. а якщо брати ще ширше — всі ми земляни і земля — наш рідний дім. я люблю своє місто, свою батьківщину — мій рідний дім. і хочу, щоб вони були найкращими. а сам я буду робити все можливе, щоб над моїм рідним домом було мирне небо, щоб він був чистим, затишним. щоб усім його громадянам жилося добре.

ми маємо цінувати своїх рідних, а особливо свою маму, тому що це найближча у світі людина і її любов найсвятіша. вона ніколи не покине свою дитину у біді і нікому не дасть її образити. з перших наших днів життя   мама присвячує себе, свої мрії і надії, своє дозвілля і турботи, нам, і так важко іноді спостерігати за тим, як виросши ми забуваємо про свою неньку, про ту, якій ми забов"язані всим. мама вчить нас усьому, дає поради, але іноді ми не прислухаємось до них, а потім жалкуємо. тому, цінуйте кожну краплинку маминої любові : вона свята; кожен промінчик її ніжності і доброти: вони найтепліші.