Твір опис у художньому стилі на тему зашелестів дощ

Ось вже осинь! иде дощик! десь там чути шелест лисття, капли , що капають на землю! це все осинь  !   та чомусь чути як шелестить дощ? так, так бо це всетаки злива така ! а дощ усе йде та йде! осинняя пора, це завжди дощ!

Якщо мова не про групи, а про розряди, то ось: 1. з нори показався лисячий хвіст - і ми дременули щодуху. (присвійний- чий) 2. лисячі коміри вже давно не в моді. (відносний-матеріал-з лисиці) 3. я не товаришую з нею через її лисячий характер. (якісний-переносне знач.) - підкажіть, будь ласка: цей мотузок - міцний? - я раджу взяти синтетичний, він повинен бути міцнішим. - а це правда, що найміцніший - бабовняний? - ні, хлопче, якнайміцніші мотузки мають вже подвійну обмотку. то зовнішня повинна бути все одно синтетичною.

Одразу за селом, в і густого сосняку, розкинувся ставок. він невеличкий, але надзвичайно чистий і прохолодний. коли світить сонце, у ньому відбиваються тисячі сонячних блискіток, аж сліпнуть очі.одинокі верби, що стоять поблизу, купають свої довгі жовто-зеленуваті коси в кришталевій воді.ставок багатий рибою. наші односельці рано, коли легкий туманець ще висить над водою, починають "полювати" на рибу. так і чуєш, як то тут, то там ляскає по воді хвіст окуня чи сріблястої плотви.по берегах ставка де-не-де ростуть зарості очерету. вони утворюють також подоби острівців посередині пруду. саме там ховаються вдень від дитячого галасу дикі каченята. лише іноді випливають вони погуляти на чисту воду в і мами-качки.кумедно дивитись, як вони, швидкі й пухнасті, стрімко гребуть лапками, наче ганяючись одне за одним.увечері, коли сонце сідає за виднокрай, останні промені освітлюють все довкола. i прут, і сосни, й очерет ніби заливає червоногаряче світло. усе набуває нереальних форм і забарвлення. це — захоплююче, фантастичне видовище.сонце востаннє, огледівши землю, прощається з нею до наступного ранку. усе, затамувавши подих, поринає в бузково-синій морок. настає ніч.