Запишіть подані словосполучення з прислівниками у три стовпчика: а)ті, що пишутся разом; б)ті, що пишутся окремо; в)ті, що пишутся через дефіс. зустрітися (за)раз, очікував (на)самоті, знайду не сьогодні(завтра), написали (по)французьки, зраділи (по)справжньому, скривдили (мимо)хіть, розповів (з)переляку, боролися пліч(о)пліч, зловив (у)трєтє, злякався (все)одно, пошматував (на)гамузі, відчиню (на)встіж, шукатиму (де)небудь.

Разом: зараз, по справжньому мимохіть, зпереляку,   навстіж окремо: на самоті, все одно у третє, на гамузі через дефіс: не сьогодні-завтра, по-французьки, пліч-о-пліч, де-небудь

Два півники-розбишаки гуляли по подвір"ю і вихвалялись один перед одним. - я вчора більше від тебе кота поганяв, - каже перший, - отож бо я на цьому дворі найголовніший. - ні, - каже другий походжуючи навколо того, - як це ти тут найголовніший, якщо за вроду всі мене тут поважають?         розлютився перший півник за такі слова   і почав задиратися, а другий і собі штовхається. почали битися, здійняли гамір надворі. а кіт, дивився на них з даху будинку і лише всміхався півнячим дурощамⓐ.

Для мене тарас шевченко також справжній виразник українського народного духу. ще школярем в далекі семидесяті я збагнув це. якщо це збагнув школяр-відмінник, то що вже говорити про ідейно підкованих комуністичних функціонерів з дипломами від вищих партійних шкіл! звісно, що такого масштабу поета навпряму заборонити чи замовчувати було неможливо - пам'ять народу навпрочуд дивовижна штука. тому вони пішли трохи іншим шляхом - дозволили його твори, але, звісно, не всі. а до дозволених понаписували таких коментарів чи рецензій, що середньостатистичному читачеві годі було вловити справжню суть того чи іншого шевченківського слова.  наближаються дні шанування т.шевченка. звісно, це відзначатимуть всі справжні патріоти україни. вітаю всіх, хто буде це робити від щирого серця. на мою думку, участь в цих заходах людей, для яких справжні інтереси українсьої нації нічого не варті, а то й діаметрально протилежні, буде повним нонсенсом. нехай вони вже краще святкують своїх джуґашвілі, ульянава, нікалая, єкатєріну, пєтра, івана ґрознава та інших своїх справжніх. хоч в цьому хай будуть чесними перед своїм сумлінням.  микола стратілат - народний художник україни, а не якийсь невідомий початківець, її гордість. негоже державі так відноситися до своїх знаменитих людей. те, що державою керують особи, які навіть не варті не те щоб порівнювати з такими митцями, а й навіть заїкатися про це, й обумовило такий ганебний стан, де справжні митці не мають повноцінних умов для своєї творчості, а в багатьох випадках й навіть елементарних умов для життя.