Написати 5-6 речень з вставним словами

Тільки в середині березня,нарешті ,прийшла справжня весна.дівчатам,звичайно, приємно,коли їм дарують квіти.здається,сьогодні був найкращий день в моєму житті.повернувшись з прогулянки,по-перше, потрібно ретельно вимити руки. весна в цьоми   році,кажуть, буде пізня і холодна

Для каждого из нас школа – это второй дом. здесь есть и вторая мама - наша первая учительница. именно она научила нас писать, читать, логически мыслить. учительница учит нас быть добрыми, честными, правильно общаться, дружить.                               школа даёт нам опору, дарит тепло и радость. каждое утро мы спешим в свой светлый класс, где тёплой улыбкой встречает нас учительница.                               школа – это главная ступень в нашей жизни. она формирует характер, учит нас правильно относиться к окружающему миру. в школе мы находим первых настоящих друзей и первую любовь.                               школа - это то место, где мы  переживаемпервые радости побед и пытаемся скрывать горькие слёзы поражений. школа учит нас преодолевать трудности и не останавливаться на  достигнутом. в школе проходит множество мероприятий – интеллектуальных, спортивных и развлекательных. именно такие мероприятия делают нас дружнее, сплочённее.                             мы всегда будем помнить беззаботные школьные годы, наш школьный дом, наших учителей и одноклассников, которые стали для нас родными людьми.    когда я уйду я желаю процветания своей любимой школе, своим любимым учителям и особенно классной учительнице, которая так упорно ведет нас не уставая и не останавливаясь ни перед чем, чтобы мы стали лучше и умнее других . люблю тебя, школа и буду любить всегда!

Яйшов по вулиці.був похмурий осінній день, на асфальті розляглося мокре, опалення листя. я сів на лаву і почав думати про щось своє, бо навіть не помітив, як до мене підсіла мила дівчина, схвильована чимось дуже радісним. неочікувано вона звернулася до мене: - привіт! я не хотів їй нічого відповідати, але щоб вона не образилася все ж привітався. - чудовий день! чи не правда? - продовжувала незнакомка. -я так не думаю, -все також похмуро відповідав я. -знаєш, сьогодні я старенький бабусі перейти дорогу, а розгубленому чоловікові зібрати впалі на землю папери, а молодій мамочці потримати дитину, поки вона ловила, злетівший з її голови, капелюх. -чого ти так радієш? вони ж нічим тобі не відплатили. твоя , вона ж чогось коштує? -мені не потрібно нічиїх грошей за свої добрі справи.вони відплатили мені своєю посмішкою, в їх очах блищала радість, вони були мені вдячні. цього досить.ти також можеш робити добрі справи! -але навіщо? -з якимось здивуванням відповів я. -ти отримаєш ні з чим не зрівняну радість, іншим. бачачи, як радіють люди виникає відчуття, що ти потрібен.і не потрібно бути супергероєм, не потрібно рятувати принцесу від лап дракона. добрі справи можуть бути маленькими, але значимими для інших.-вона говорила це мені від усього сердця, що аж сльози заблищали на її очах. вона пішла і побажала мені успіху.її слова були настільки щирими, що змусили мене поміркувати над ними. я пішов з парку з думкою, що пора вже і мені робити добрі справи.може, тоді і я буду такий щасливий як та мила дівчина.