Зaвдання: утворити прикметники за таких способів творення. префіксальним способом: міцний. суфіксальний спосіб: дощ, мідь, круглий суфіксально-префіксальний спосіб: міра, берег. будьте ласкаві іть!

Объяснение:

Прихід весни в Україні пов’язаний з цілою низкою цікавих народних обрядів. Першою зустріччю весни можна назвати Стрітення, яке святкується 15 лютого. У народі кажуть, що у цей день весна з зимою зустрічається. Зима — це стара баба, а весна — молода дівчина. Вони сперечаються. Хто кого переможе в суперечці, той і пануватиме. Уважно люди в цей день слідкують за погодою, бо вона віщує прихід весни. Якщо після обіду потепліє, то перемогла весна. Якщо погода видасться холодною, то зима ще довго ть, протримаються холоди. Вважається, що на Стрітення грім ться, тому в народі це свято іноді називають Громицями. У цей день в церкві святять свічки, які називають грог мічними, та воду. З освяченою свічечкою обходять все господарство, щоб вона святим своїм полум’ям дістала кожен куточок і захистила господу від всього злого, різної нечистої сили. Вважається, що після Стрітення починає прокидатися земля і вилітають з вирію птахи, щоб повернутися додому.

Через місяць, 14 березня, святкують день Явдохи. І з ним також пов’язане дійство зустрічі весни, яке називають гуканням весни. Кликали весну так: Ой весна, весна, днем красна, Що ти нам, весно, принесла?

Доручали це зробити дітям. Але спочатку мами та бабусі випікали печиво у формі пташок-«жайворонків» з тіста. З ними малеча й ходила на світанку гукати весну. .

Раніше на день Явдохи молодь збиралася за селом чи містом на луках, узліссі. Тут водили хороводи. Народне прислів’я каже: «Там, де хоровод ходить, там жито родить». Молодь співала обрядові пісні: гаївки та веснянки. Деякі з них дійшли й до нашого часу. А ще закопували в землю горщик з кашею. В народі вважали, що за зиму земля зголодніла, її потрібно нагодувати. Тому у землю закопували горщик. Ховали його обов’язково під березою — деревом, яке одним 8 першим прокидається навесні.

«Кидай сани, бери віз!» Ця народна приповідка відома, мабуть, усім. Вона означав, що вже починається дружна весна, розтанув сніг. Пов’язаний цей вислів також з обрядовими дійствами, якими зустрічають весну. Відбуваються вони в кінці березня, на день Олексія.

У народі до цього дня ставлять з особливою повагою. З ним пов’язано дуже багато прикмет і повір’їв, які стосуються змін в природі. В народі вірили, що на Олексія ворон-крук сам купається і купає своїх діток перед тим, як випустити їх яа волю. Вважається, що саме цього дня лисиці переселяються зі старих нір у нові. Нібито перші три дні після переселення ходять вони наче сліпі і глухі, та кури їм сняться. Це тільки повір’я. Але є й прикмети, за якими визначали, чого чекати далі. Якщо журавлі повертаються з вирію і дружно курличуть, коли летять, треба очікувати на тепло. Якщо день на Олексія теплий, то й вся весна буде теплою, а рік видасться багатим на врожай.

Якою б не була погода на Олексія, обов’язково заспіває пташка-вівсянка. У народі її спів передають приповідками: «Цінь-цінь-цінь-цвірінь, іди, діду, сій ячмінь» та «Літо-літо, сінокіс, кидай сани, бери віз».

А якщо вже покинув господар сани і полагодив для роботи віз, то весна почалася справжня.

На жаль, сказати однозначно, що саме в людині найважливіше неможливо. Тому що всі люди різні і, відповідно, різні цінності. Дехто цінить людську зовнішність, інші – характер, ще хтось – певні якості…

Кожна людина неповторна, унікальна. Але у деяких ситуаціях наша думка про когось з оточуючих може змінитися докорінно. Та не буває добрих чи поганих людей – такими бувають їхні вчинки. І ми, дивлячись на вчинки, характеризуємо за ними саму людину. Кожен з нас – особистість зі своїм характером, звичками, поглядами на життя та певними якостями. Які ж з них є найважливішими?

Дехто вважає, що найголовнішими є почуття гумору та розум, що саме ці якості відрізняють людину від представників тваринного світу. Так, звичайно, ці дві якості мають бути у кожного з нас, але навряд чи їх можна назвати найголовнішими. Врешті-решт, неможливо бути завжди веселим та все знати…

Чи не найбільше я ціную у людях таку рису, як гуманність. Вважаю, що кожна людина має гуманно ставитися до інших. Не люблю тих, хто ставиться до оточуючих зверхньо, вважає себе кращим за інших. Також я ціную чесність. Коли б усі люди були чесними, або хоча б намагалися, то у світі було б менше підлості та лицемірства. Не менш важливою людською якістю, як на мене, є здатність вислухати. З повагою ставлюся до тих, хто вислухає і, якщо потрібно, дасть пораду… Також поважаю людей, які намагаються віднайти щось хороше навіть у тих життєвих ситуаціях, над якими плачуть інші. Адже життя складне і непередбачуване, тож слід сміливо дивитися у майбутнє і вчитися на власних і чужих помилках. Не можна сидіти, склавши руки – краща доля сама собою не прийде.

Коли я знайомлюсь з людиною, то, звичайно, звертаю увагу на те, як вона поводиться, чи цікаво з нею. Саме останнє для мене часто має вирішальну роль, адже не люблю передбачуваних людей, егоїстів та тих, хто пливе за течією.

Не буває ідеальних людей. Але кожен з нас має свій ідеал, тому потрібно працювати над собою і прагнути до нього наблизитися. Саме здатність до самовдосконалення та саморозвитку є ще однією дуже важливою людською якістю. І якщо постійно працювати над собою, то можна виплекати і виховати у собі ті людські якості, які ви вважаєте найголовнішими, щоб гордо називатися людиною. Тож кожен вважає найголовнішими ті людські якості, які є важливими саме для нього.