Коли людина що-небудь вигадує, то про неї кажуть, що вона розказує казочку про а) сіру шийку б) кривеньку качечку в) рожеве слоненя г) курочку рябу д) білого бичка

Вона розказує казку про білого бичка

Що необхідно для того, щоб наші міста й села стали чистішими? на мою думку, треба почати з себе. кожен має припинити кидати обгортки від цукерок й морозива просто на землю, а викидати їх у спеціальні сміттєві баки, адже чисто не там, де прибирають, а там, де не смітять. та й цього не достатньо, адже цим забруднення рік і повітря  не зупинити. для цього вже потрібні чесні чиновники, які не дозволяли би і фабрикам не користуватися спеціальними фільтрами і все контролювали, аби не було так, як в одному місті. там вже директори підприємств не мають жодної совісті і вночі, коли всі жителі того міста сплять, випускають у повітря дим, який заполоняє все небо і якщо поглянеш на небо, то побачиш його страшним: хмари всі коричнево-червоні стоять. коротше, щоб міста й села стали чистішими потрібні відповідальні люди, які не залишають за собою сміття, та совісні чиновники й керівники заводів, які б не забруднювали повітря та воду.

«життя прожити — не поле перейти», — каже народна мудрість. чому? бо «життя є страждання», якщо вірити гаутамі. здавна люди помітили, що не існує тих, хто був би щасливим в усьому. хто має багатство, той не має душевного спокою, і навпаки. а що краще? важко сказати.

немає людини, життя якої складається абсолютно щасливо. чому? бо в житті завжди є труднощі. через них має пройти кожен. якщо ж людина ніколи не зазнавала ніяких проблем, вона перестає бути людиною. йдучи життєвим шляхом, ми весь час вчимося. це навчання неможливо пройти теоретично, його пізнають лише на власній практиці. життя здається складним, через те що ми не бажаємо сприймати його таким, яким воно є. людина часто буває незадоволена своїм життям, заздрячи іншим, адже завжди є хтось красивіший, багатший, успішніший, щасливіший за неї. але це тільки на перший погляд, тому що абсолютно у кожного є свої негаразди, свої «скелети у шафі». якщо замислитися глибше, то розумієш, що так само завжди є хтось набагато нещасніший за тебе, і твої проблеми порівняно з його горем — дрібниці. тому треба радіти просто тому, що ти живеш, насолоджуватися кожним прожитим днем, адже час спливає дуже швидко. люди завжди прагнуть прожити свій вік так, як вони мріють. мрії — це чудово, але десь існує межа, за якою мрій бути не може. адже людина має мріяти про те. чого вона може колись досягти. інакше мрії розбиваються, а на серці залишається тільки біль. люди часто обирають у житті легші шляхи. але чи завжди вони є кращими? навряд чи. коли ховаєшся від труднощів, уникаєш справжнього, повноцінного життя. чому? бо якщо воно повне — то і радістю, і горем.

життя може здаватися страшним, жорстоким, якщо не розуміти його. то що ж робити? завжди боятися чи приймати його таким, яким воно було; є і буде? мабуть, друге. але ще є третє. це — смерть. та не будемо розмовляти на цю тему. людське життя важке не лише через фізичну працю, а й через працю душевну. без останньої людина перестає бути людиною. багато хто в гонитві за матеріальними благами забуває, що найважливіше в житті — душевний спокій. а його має тільки той, хто присвятив себе іншим людям. гаутама був правий, коли сказав: «життя є страждання». щоб позбутися цього страждання, кожен має шукати свій шлях. але слід пам'ятати, що шлях у людини тільки один. якщо вона втратить його — втратить і себе.