Надо выписать из стиха отрывок в каком есть короткие или полные нестягненые формы прилогательных.

Аиз какого стиха нужно выписать ?

Не є словосполученнями: 1) підмет і присудок (йде дощ); 2) однорідні члени речення (сиділа і слухала); 3) фразеологізми (байдики бити); 4) поєднання прийменників із іменниками (із пропозицією) чи займенників з прийменниками (до них), дієслова з часткою (таки зробив), складені форми слів (буду навчатись, найбільш здатний); 5) сполучення з відокремленими членами (стоять, укриті снігом). такі поєднання називаються сполученням слів! словосочета́ние — это соединение двух или нескольких самостоятельных слов, связанных по смыслу и грамматически, служащее для расчленённого обозначения единого понятия. словосочетание рассматривается как единица синтаксиса, которая выполняет коммуникативную функцию только в составе предложения.

на мою думку, патріот — це людина, віддана своєму народові, яка любить свою батьківщину, готова її захищати в найважчі хвилини, людина, що живе і працює заради процвітання свого краю. інколи, і навіть сьогодні, з високих трибун звучить море слів про любов і відданість україні, але, на жаль, це тільки слова. проте можна навести безліч прикладів самовідданої любові українців до рідного краю. сьогодення є прикладом цього, адже багато синів і дочок україни віддали за неї найдорожче — життя. ми стали свідками цього. події майдану, війна на сході і досі пролива­ється кров найщиріших патріотів. історія свідчить, що українці в усі часи були патріотами. про це розпові історичні пісні й думи, художня література. прикладом самовідданого служіння рідній землі є, наприклад, яро­слав мудрий, справжні патріоти залізняк, гонта, кривоніс, дорошенко, богдан хмельницький, ле­ся українка, тарас шевченко, михайло грушевський, василь стус, іван пулюй, наша сучасниця ліна костенко. порушує тему патріотизму та засуджує ів-псевдопатріотів в. самійленко в поезії «па­тріоти». справжнім патріотом у цій поезії, на мою думку, є третій юнак, який душею вкраїну і все, що вона добула. письменник намагається читачам не купитись на гарні слова, а дбати про свій край, любити рідну землю, працювати для неї. я ще зовсім юна. і хоча життєвого досвіду в мене небагато, проте розумію, що дуже легко лю­бити батьківщину, коли вона багата і могутня, значно важче — коли вона слабка і незахищена. та хіба зможуть справжні сини кинути хвору матір напризволяще? я не засуджую тих людей, які в пошуках кращої долі емігрували за кордон, але впевнена, що вони глибоко нещасні, бо, можливо, маючи матеріальні блага, вони не мають змоги дихати рідним повітрям, бачити, як ростуть їхні діти, уклонитися рідній оселі, захищати свою землю від ворогів. отже, справді, справжніми патріотами є ті люди, які не розказують про любов до рідного краю, а захищають його навіть ціною власного життя, працюють і живуть задля його процвітання, примножуючи набуте.