Складить речення з именниками школа сова в кличному видминку

Мамо, я побiг до школи! сово, зачекай !

настало тепеле-тепле літечко. ясно світить тепле та ласкаве сонечно, прогріває землю, річки й струмочки.   яка чудова пора. десь чути цвірінькання пташок, десь дзижчання бджілок-трудівниць. повсюди кипить робота.

неподалік від струмочка скакав молодий коник-стрибунець на ім'я красень .був він гарний, вишуканий, кольоровий і цим дуже силно гордився.

одного дня він зустрів зграйку собі подібних стрибунців. кожен з цих чомось відрізнявся однин від одного, всі вони були цікаві та гарні. проте не такі як наш герой.   красень одразу ж усім сподобався. минав час. всі дні коник проводив у іграх зі своїми новими друзями. пройшов тиждень, другий, треті друзі почали набридати красеню.   дружні стосунки руйнувалися на очах. і ось   красень сказав, що йому всі набридли й остогидли. у відповідь друзі дуже образились і пішли.

одного чистого дня наш коник прогулювався в травиці коло струмочка, там де колись сустрів своїх друзів. вирівшивши підійти трішки ближче до водички, коник пострибав вперед. ой, біда, з води вистрибнула велитенська жаба. красень дуже перелякався, що навіть не зміг тікати, а лише голосно кричав слова : "іть, будь рятуйте".

почувши крики, зграйка коників-стрибунців прискакала на поміч, а коли побачили, що красень потрапив у біду, заходилися бідолазі. 10 хвилин боротьби з велитенською жабою не пройшли дарма. ворог був покараний, а друг врятований. красень дуже здивувався, що ті кого він образив прийшли йому на поміч і врятували.

шокований коник-стрибунець просив щирих пробачь у друзів, які з радістю йому пробачили та взяли до своєї зграї. 

від того часу вони жили дружно та щасливо, в розумінні та злагоді.

 

Настало літо. я приїхала до бабусі в гості і вирішила піти до ранкового дніпра. водичка ще не встигла нагрітись. я скинула свої босоніжки і пішла берегом.  раптом я побачила хлопців, які щось вирішували між собою. я захотіла з ними познайомитись. - привіт! - сказала я посміхаючись. на моє щастя хлопці виявились привітні. - привіт! -сказали   хлопці,- не хочеш з нами пограти в гру   "пригоди" ?   - залюбки!   ми мішли до лісу. на землі лежала розбита склянка. один з хлопчиків необачно  став на неї ногою. рана виявилась глибокою, ми взяли його під руки і вивели з лісу і викликали швидку . на наступний день ми прибули до цього хлопчика в лікарню. йому робили складну операцію.  - одужуй! - сказали ми і пішли. - дякую! - радісно сказав хлопчик. я зробила висновок, що треба бути завжди обачним і тоді все буде добре.