Ненаголошені і наголошені слова приклади

Замок и

        у сонячний день ми із сім'ї єю відправились на прогулянку в ліс. далеко на галявині ми побачили великий кам'яний будинок. батько відкрив залізні двері. в середині будинку стояв великий стіл, а в кутку розташувалась залізна ліжко. я опустила голову на ліжко на ній була дуже м'яка подушка. раптом ми почули шурхіт, то прийшли господарі будинку. на обличчі господині була сонячна усмішка, але у господаря кам'яне обличчя, йому не , що ми увійшли без дозволу. це був суровий чоловік у нього залізна витримка заради якої він всіх переможе і здолає.  але  м'який характер господіни його переконав, що ми не злодії, а друзі. і вже у вечері нас пригощали смачною вечерею.         

Мій дім-моя фортеця. цим небагатослівним висловлюванням ми маємо на увазі, величезний сенс. коли ти в малому віці, ти не бажаєш жити за законами сім’ї. але, подорослішавши, ти розумієш, що ці закони потрібні. це правила твоєї фортеці, твоєї родини, твого будинку. у кожній родині мають місце існування ті чи інші закони, свої традиції. ти ростеш, виховувати у своїй родині, біля своїх батьків, брата, сестри, з їх ти отримуєш нове світосприйняття, по-новому сприймаєш все, що відбувається. бачиш першу мамину посмішку, посмішку щастя. у сім’ї, ти, любиш і ненавидиш, ненавидиш і любиш. коли стаєш підлітком починаєш не любити, старшого брата і сестру. минає півроку, і все знову по-старому. ти знову їх любиш і скрізь і завжди з ними. потім років через 7-8 ти йдеш зі свого будинку, летиш з гнізда, де ти виріс. і, здається, ти радий цьому. але проходить рік, другий і все ж тебе знову тягне в той старенький будиночок, до батьків. де ти жив до цього і де ти виріс, але змінити вже нічого не можна. сім’я-це святе. у цьому будинку ти виріс, зробив перші кроки, сказав перше слово. і ти повинен і зобов’язаний, любити і поважати свою сім’ю, батьків. так як саме їм ти зобов’язаний своїм життям. твій дім-це твоя фортеця і ти повинен його захищати