Вправа 109 4 клас 2 частина рідна мова !

Помилка левка була в тому, що він не повернувся. він зрозумів , що погода псується, але захопився подорожжю на лижах. якби маленький лижник подумав про власну безпеку. він був обережнішим, повернув назад, то не потрапив у халепу. його безвідповідальність до того, що хлопчик заблукав.  

Ір на тему: «без минулого немає майбутнього» c дитинства нам говорили, що без минулого немає сьогодення, а без справжнього – не буде майбутнього. однак, майбутнє неможливо створити тільки з сьогодення, нехай воно і вбере в себе щось з минулого. тільки сукупність минулого і сьогодення є тією основою, на якій виростає майбутнє.хтось скаже, що можна спробувати забути, викинути минуле і, задовольняючись сьогоденням, створити майбутнє. звичайно, можна, проте, будь-яка спроба ігнорувати минуле рано чи пізно призведе до того, що це минуле нагадає про себе в тій чи іншій, часом несподіваній і незвичайній формі його прояви, в майбутньому, яке в момент такого нагадування вже стане справжнім. нагадає в будь якій окремо взятій сфері, або в деякій сукупності сфер життєдіяльності людини. і яким буде це нагадування – корисним, чи ні, ніхто заздалегідь не знає.хотілося б, звичайно, щоб сьогодення було корисним, але для цього треба або не забувати минуле, або, що правильніше в усіх відношеннях, будувати майбутнє з минулого і сьогодення! та чи завжди ми готові будувати сучасне життя з минулого, а майбутнє – з минулого і сьогодення? ні, далеко не завжди і далеко не кожен це зможе.якби ми озиралися на минуле, порівнюючи його з сьогоденням, враховували і застосовували минуле, то не було б для нас багато чого з справжнього, та й, безсумнівно, в майбутньому, несподіваного. зіткнувшись з цим, людина, що вона ігнорувала минуле в сьогоденні і не бачить великого значення минулого і сьогодення в майбутньому, починає розуміти , що це несподіване і зовсім не таке вже несподіване, а цілком закономірне і допустиме очікуване.і це ігнорування минулого і сьогодення відбувається в більшості випадків, не дивлячись на те, що людина зберігає віру в краще. віру, реалізувати яку без урахування минулого в сьогоденні, і минулого і сьогодення в майбутньому неможливо.так чому ж таке відбувається? чи тільки тому, що людина не звикла попередньо докладно аналізувати, вона сильна «заднім розумом», та й багато чого залежить від морально-психологічного настрою людини. морально-психологічного настрою, що знаходить своє втілення з обраного людиною власного волевиявлення в його практичній, головним чином, творчій діяльності.а може бути таке відбувається тому, що не людина не звикла докладно аналізувати, сприймати все за «чисту монету». або не виховали у неї вроджену звичку, перш ніж щось зробити, докладно все зважити, і тільки зрозумівши і усвідомивши (саме зрозумівши і усві приступити до дій.приклади того, що без минулого немає майбутнього, можна знайти в історії багатьох народів і країн. в історичних та літературних творів існує досить багато прикладів того, як наші предки доводили своє життя та життя своїх співвітчизників до краю. обернувшись назад, у минуле, вони б мали змогу уникнути багатьох, дуже великих помилок, які мали трагічні наслідки для нашого народу.

    прикметник як частина мови прикметником називається частина мови, що виражає ознаку предмета і  відповідає напитання який? яка? яке? чий?   чия? чиє? наприклад: сміливий, щаслива, зелене, сестрин,батькова, братове.прикметники виражають: а) ознаки кольору (білий, бузковий);   б) розміру (широкий,малий); в) віку (старий, юний); г)  смаку (солоний, кислий); д) запаху (запашний, п'янкий); е) матеріалу (металевий, кришталевий); є) якості (твердий,  гнучкий); ж) приналежності(тещин, сватів); з) зовнішні прикмети (гарний, смаглявий); и) внутрішні властивості(добрий, милосердний); і) ознаки за відношенням до місця (сільський, обласний); ї)простору (далекий близький); й) часу (вечірній,  завтрашній) тощо.ознаку предмета прикметник може виражати безпосередньо (ніжний голос, тепла хвиля,широке поле) або через відношення  до інших предметів (полотняна скатертина -скатертина з полотна, бабусина казка - казка бабусі).морфологічні ознакиприкметник змінюється за , числами і відмінками, і ці його форми залежать відформ іменника, з яким прикметник узгоджується: струнк-ий юнак-0 - струнк-ого юнак-а,струнк-ої топол-і, струнк-і дівчат-а - струнк-их дівчат-0. рід, число, відмінок і  групавідмінювання прикметника є  його морфологічними ознаками.синтаксична рольу реченні прикметник виконує синтаксичну роль: 1) узгодженого означення :   тоненький струмок диму поволі піднявся над сторожкою,понад віттям дерев та  й послався над ними  прозорою хмаркою. дубовий нестор дивитьсякрізь пальці на білі вальси радісних беріз; 2) іменної частини складеного присудка: яка важка у вічності хода.і все ждало. тишастояла якась неспокійна.світле безмежжя здавалось крихким.за характером ознаки, яку вони виражають, морфологічними і словотворчимиособливостями, прикметники поділяються на: 1)якісні;   2)відносні; 3)присвійні.  якісними називаються прикметники, які виражають такі ознаки предмета, що  можутьвиявлятися більшою або меншою мірою: кмітливий юнак - кмітлив-іший -  най-кмітлив-іший; добре серце - добріше -  най-добр-іше.відносними називаються прикметники, що виражають ознаку предмета за йоговідношенням до інших предметів, дій, обставин: бурштинове намисто, осінній день,сьогоднішній випадок, перелітніптахи.присвійними називаються прикметники, які  вказують на належність предмета кому-небудь і відпові на питання чий? чия? чиє? наприклад: мамина казка, батьків сміх,дівоче обличчя, ведмежий барліг.вживаючись у переносному значенні, відносні та присвійні прикметники можутьпереходити в розряд якісних. наприклад: золотий ланцюжок (відносний)  - золота душа(якісний); срібний перстень (відносний) - срібний голос (якісний); лебединий пух(відносний) - лебедина пісня (якісний); зміїна отрута (присвійний) - зміїнийхарактер(якісний).ступені порівняння прикметниківоскільки якісні прикметники виражають ознаки, що  можуть виявлятися більшою чименшою мірою, вони мають ступені порівняння: вищий і найвищий. кожен зі ступенів маєдві форми: просту і  складену.вищий ступінь порівняння вказує, що  в одному предметі ознака виявляється більшоюмірою, ніж в іншому.1. проста форма вищого ступеня порівння утворюється за суфіксів -іш, -ш: добрий -добр-іш-ий, милий - мил-іш-ий, довгий -  дов-ш-ий, міцний - міцн-іш-ий. у  деякихприкметниках при цьому можуть випадати суфікси --: тон-к-ий - тон-ш-ий