Сочинить стих 4 строки на укр., чтобы заканчивалось (снижынки, летят, ялинки , блищать)

Білі пухнасті сніжинки з неба на землю летять полотном  вкривають ялинки чарівним сяйвом блищать

Кожна людина має свої риси характеру.мабуть, це питання слід пов'язати із отим вічним питанням дорослих на кшталт "яким ти хочеш стати, коли подорослішаєш? " або "ким мрієш бути? ". у молодших класах, коли мене це діставало це питання, я відповідав, що моя мрія - бути таким, як карабас-барабас або бармалей. але то було усе несерйозно і необмірковано. згодом трапився випадок, який примусив мене замислитися над цим питанням. я посварився 3 усіма своїми друзями. спочатку ходив "півнем", високо задравши носа і зухвало думав, що вони без мене і дня не зможуть прожити. чомусь я тоді так думав. але згодом мій ніс якось сам став опускатися, я ходив похнюплений, життя нічим не тішило. батьки відразу відчули, що у мене неприємності. одного разу батько зайшов до моєї кімнати на хвилинку щось попросити, затримався на годину. з тієї розмови я багато чого зрозумів, переоцінив себе і свою поведінку й замислився, чому мене покинули друзі? мабуть, причина у мені. я дивився на батька і хотів бути таким, як він. мій батько - посадова особа. у нього поставлений голос, його завжди приємно і цікаво слухати. він знає так багато! на день народження тата з ранку і до вечора телефон не вмовкає. а за столом лунають вітання, подяки, слова поваги і любові. моя мама часто говорить, що вона не уявляє своє життя без батька. я так хочу бути таким, як батько, - щирим, відвертим, простим у сім'ї і з друзями, на роботі професійним, компетентним і справедливим, і взагалі доброю людиною. невдовзі після тієї розмови я помирився з друзями. з тих пір ми жодного разу не сварилися, і тепер наша дружба стала міцнішою. а ще у цьому році мене обрали за старосту класу (хоча раніше і квіти не довіряли у моє але на цьому я не зупиняюся, а постійно працюю над собою, щоб колись і мій син пишався мною.

Колись дуже-дуже давно,восени,якщо я не помиляюсь, йшли надзвичайно сильні дощі. вродливі дівчата і хлопці бігали по лужах. одна дівчина дуже сильно заплямувала свою сукню,пригаючи через лужу,та ії однокласники почали сміятися з неї. "не насміхайтеся"-благала вона. ії однокласники ще не старіли,але вже були слабкими і злими у душі. нарешті,колись може вони й зрозуміють,що треба бути добрішими. час же не повертається назад. вони будуть пам'ятати,як вони голосно-приголосно насміхалися з дівчат. немає нічого краще за добро. треба менше робити зла. тоді і небо над головою стане ясніше. сонце буде світити ясно-ясно. і життя стане щасливішим.