Контрольний письмовий твір' сучасне і майбутнє у стосунках людтнт і природи' у публіцистичному стилі

Всучасності не всі ми поважаємо природу. дехто її дуже любить але нажать є такі що її ненавидять. я наприклад обожнюю і поважаю придоду і наше сучесне повсякденне довкілля. а у майбутньому стосунки людини і природи можуть погіршитись або навпаки покращитись. я думаю що погіршаться тому наші люди зовсім не вміють шанувати і піклуватися про природу

водне середовище – це дивовижний світ, який чарує нас своєю свіжістю і чистотою. він близький людству з моменту його зародження, і його значення просто неможливо переоцінити, адже вода – це, в принципі, і є життя, оскільки все живе харчується її цілющою чарівною силою.

давно відомо, що всі явища природи на нашій планеті підпорядковані струнким і неймовірно суворим законам, не є винятком і круговорот води. це ще одне підтвердження про велич і могутність вселенського розуму. ніщо живе не може існувати без води, будь то рідкісні краплі, що зрошують пустелю, або потужні зливи, дзюркотливі струмочки або мирні річкові потоки, легкий морський бриз або нищівні океанські хвилі.

точно так без води неможливо уявити життя кожного з нас, адже, насамперед, це одна з головних складових людського організму. і добре знайоме кожному з нас почуття спраги є нічим іншим, як нагадуванням нашого організму про своєчасне поповнення водного .

вода підживлює кожну клітинку нашого тіла. вона дарує оновлення і молодість, небувалу енергію і красу. як і весь навколишній світ, людина завжди радіє спілкуванню зі стихією води, щиро насолоджуючись розкотистими травневими грозами, повільною течією лісових струмочків, силою і шумом морського прибою, крапельками роси на ранковому лузі або теплим літнім дощем. і цей природній потяг до досконалості і пишності води завжди залишається і передається від покоління до покоління, ковток за ковтком живлячи людство цілющою силою.

воду п’ють і ліси, і поля. без неї не можуть жити ні люди, ні птахи, ні звірі. але вода не тільки нас «напуває», а й «годує» – на просторах морів і океанів вдень і вночі трудяться тисячі риболовецьких судів. вода є людині виробляти електроенергію, працюючи на гідроелектростанціях, вода миє людей, машини, дороги й міста. по воді перевозяться мільйони тонн вантажів і мільйони пасажирів. без води неможливо зробити ні ліки, ні цукерки, ні гуму, ні тканину, та й взагалі, практично нічого.

вода – джерело життя і одне з найцінніших багатств людини. від води залежить не просто нормальне життя, а й саме існування людства. адже невипадково з давніх часів люди селилися по берегах річок і озер, намагалися будувати свої житла якомога ближче до води.

гімном воді можна назвати рядки відомого французького письменника антуана де сент-екзюпері: «вода, у тебе немає ні кольору, ні смаку, ні запаху, тебе неможливо описати, тобою насолоджуються, не ві, що ти таке. не можна сказати, що ти необхідна для життя: ти – саме життя. ти наповнюєш нас радістю, яку не поясниш нашими почуттями. з тобою повертаються до нас сили, з якими ми вже попрощалися. по твоїй милості в нас знову починають вирувати висохлі джерела нашого серця»

зимовий град.

    мені доводилося спостерігати багато явищ. та найбільше запам’ятався один зимовий день. 

    ранком світило сонце,  сніг  виблискував камінцями під його рідкісним промінням. раптом небо почорніло, сірою хмарою нависло над землею. знявся  вітер. почався  град. його частинки розміром з виноградне гроно швидко летіли додолу. шибки дзвеніли від їхнього падіння. маленькими м’ячики підстрибували від тротуару, а потім лягали на землю. 

    усе тривало декілька хвилин.  хмара  з градом швидко віддалялась. знову виглянуло на синьому небі поодинокі промінчики сонця.