Напысаты текст-миркування про сороку, выкорыстовуючы таки слова и выразы: красыва пташка; билобока; хвист и голивка, як у вороны; пир я чорне из зеленуватым видтинком; дзьоб прямый, довгый, мов стрила; говорыть-стрекоче; збоку на крылах били латочкы; черевце биле-биленьке.

Сорока - красива пашка .в народі неї називають сорокою-білобокою.у неї хвіст і голівка , як у ворони .в пташки чорне пір'я з зеленкуватим відтінком , що виблискує на сонці .спостерігаючи за її будовою , можна побачити , що у неї дзьоб прямий,довгий,мов стріла .вона не вміє співати , лише говорить-стрекоче.збоку на крилах білі латочки , як сніг .черевце біле-біленьке , що надає птиці незвичайної краси .

Казка про конвалії. коли ще звірі говорили, коли пісні співали квіти, коли каміння в ліс ходило, і коли місяць правив світом, історія такая сталась з гуртком сніжиночок відважних. чомусь вона мені згадалась, тож прошу: слухайте уважно. легкий осінній вітерець із хмаркою пухкою грався, то гнав її він навпростець, то мишкою у ній ховався. а в хмарці подружки сиділи - веселі краплі дощові, про літо жваво говорили, про те, як у м’якій траві криштальною росою стануть… або з струмком мандрівниками увесь свій пишний край оглянуть і познайомляться з світами. та не так сталось, як гадалось, бо вітер хмарку розділив. один шматок поніс до лісу і у струмку дощем втопив. а другий морозець щипучий в сніжиночки перетворив, біленькі, ніжні та блискучі. найкрасивіші-диво з див! але все ж подружки-краплинки сказали твердо одна одній, що і струмочок і сніжинки зустрітися весною згодні. струмочок з першим променем розтанув, і понеслись краплиночки до лісу, туди, де крижані сніжинки тануть, на сонячну галявину, узлісся. сніжинки ж протриматись обіцяли до того, як зустрінуться з струмочком, не танути…та, бідненькі не знали, що не закриті від проміння у гайочку. а ось струмок у затінку сховався, куди промінчик сонця не дістав, і так за зиму довго розіспався, що навесні він вчасно не розтав. а сонце на сніжинки припікало, на ліс кидало вогняну косинку, і вогняними шпичками стріляло. але все ж не здавалися сніжинки! вони чіплялись за траву зелену, її , мов намистинки обсідали, і на траві, як дзвоники біленькі вони товаришок з струмка чекали. пройшли роки. так і залишились сніжинки на пелюстках трави тої висіти, ну а тепер конвалії – сльозинки - найкрасивіші пралісові квіти.

Кожна людина хоче мати хорошого друга. яким повинен бути друг? справжній друг - це добрий, вірний, чесний людина, що йде на в скрутну хвилину, вміє виручити з біди нелегко знайти володаря таких достоїнств, адже кожен з нас має право на помилку. напевно, кращий друг володіє тими якостями, які мають першорядне значення для даної конкретної людини. у другу ми цінуємо не окремі риси характеру, а приймаємо його в цілому як особистість, зі своїми звичками, манерою поведінки, промовою.  кожен з нас бачить своїм другом самого хорошої людини. говорить — друг це одна душа, яка живе в двох тілах. я повністю згодна з цим висловлюванням про дружбу. друзі це єдине ціле, вони доповнюють один одного, взаємозамінні, вгадують думки і стану товариша, хоча в багатьох випадках мають різний характер, різні думки. яким же я бачу справжнього друга? насамперед, він повинен бути доброзичливим, привітним, чуйним адже людям так необхідні добро, безкорисливість, увага.складно