Складіть текст на тему літня прогулянка у лісі..

На прогулянку в ліс ми пішли всім класом разом із учителькою ботаніки. ми повинні були навчитися збирати гербарій і довідатися, як відрізняти різні дерева друг від друга. ліс перебуває недалеко від міста й ми поїхали туди на автобусі, доїхали до кінцевої зупинки й ще небагато пройшли пішки. для гербарію ми повинні були збирати листи тільки дерев і чагарників. не все з нас знали навіть назви дерев, не те що могли показати, яке дерево - дуб, а яке - осика. ми добре знаємо клен, каштан і тополю, тому що ці дерева ростуть у нас у шкільному дворі. але в лісі таких дерев немає. і, звичайно ж, всі ми знаємо березу - за її гарну білу кору й чорні смужки на ній. ми взяли із собою в ліс довідники й підручники, щоб по них визначати, листи якого дерева ми знайдемо в лісі. по листах дерева й розрізняють. зрозуміло, їх розрізняють ще й по коріннях, і по стовбурах, по корі, але це ми вже потім будемо вивчати. кожний з нас сподівався знайти щось особливе. але вчителька нас відразу попередила, що ні баобаб, ні каучукове дерево, ні евкаліпт нам не попадуться, як би ми не намагалися, ці дерева в російських лісах не ростуть. що нам потрібно шукати: дуб, осику, бук, в'яз, сосну, ялину, березу, вільху, горобину. найпростіше шукати березу - її здалеку видно. сосну з ялиною теж легко відрізнити: це хвойні дерева, у них замість листів голки, у ялинки - короткі, у сосни - довгі. у дуба листочок довгий, різьблений, теж ні із чим не поплутаєш. горобину легко розпізнати по яскравих жовтогарячих ягодах: на початку вересня, коли ми були в лісі, горобинові кисті вже добре помітні навіть здалеку. наші дівчинки відразу кинулися збирати горобину, щоб зробити собі горобинові намиста, як впесне. із чагарників нам попалася малина - листи в неї запашні, ліщина, ожина й шипшина. а ще ми знайшли яблуню, на ній росли самі теперішні яблука. ми їх відразу кинулися рвати і є. але вони виявилися такі несмачні, кислі, терпкі. учителька пояснила, що це яблуня дика, а не садова, от і яблука в неї такі не самі їстівні. от які дерева ми довідалися в лісі на прогулянці.

У житті людина може досягати різних висот. Багато хто прагне владарювати, керувати, бути значною й помітною фігурою. А дехто вважає, що й маленька людина може приносити велику користь. Викладіть Ваш погляд на проблему: Чи заслуговує маленька людина на ту ж повагу, шо й людина з високими амбіціями?

Без перебільшення можна стверджувати, що кожна людина гідна поваги, незважаючи на її становище в суспільстві чи кількість грошей.

Щоб довести свою думку, скажу таке: звичайна й проста людина може бути наділена найкращими людськими якостями. На щастя, особистість визначають доброта, щирість, чесність, уміння співчувати, а не амбіції чи рівень достатку.

На згадку спадає головна героїня драми Івана Котляревського «Наталка Полтавка». Наталка – проста сільська дівчина. Вона розумна, працьовита, скромна. Її в селі характеризують так: «Золото – не дівка!». Наталка самовіддано любить матір, шанує старших, демонструє вірність у коханні до Петра. Котляревський змалював реалістичний образ української дівчини, яка заслуговує на велику шану.

Наведу ще один аргумент, що підтверджує мою правоту. Людині не обов’язково досягати якихось нереальних висот, вона може домогтися успіху хоча б в одній сфері, творити добро, допомагати іншим. І це заслуговує на повагу.

Прикладом, що ілюструє цей аргумент, може бути життя й діяльність моєї тітки Ольги Іванівни. Вона працює хірургом у звичайній районній лікарні. Це високопрофесійний фахівець своєї справи, який обожнює роботу. Ольга допомагає великій кількості людей, з колегами ж вона ділиться досвідом. Пацієнти обожнюють цю жінку й називають «лікарем від Бога».

Отже, шанобливе ставлення отримують люди завдяки своїм учинкам, чеснотам, моральним якостям. Навіть «маленька» людина може своєю щоденною працею приносити велику користь суспільству.

Моя мрія, стати відомим волейболісток. Я мрія про це з 6 років, відколи побачив гру на телевізорі, мені дуже подобається цей спорт, і у мене є талант до волейболу і я сподіваюсь що в майбутньому я зможу стати відомим завдяки моєму таланту.
Для майбутнього досягнення моєї мрії я з 7 років Почав відвідувати волейбольну секцію, кожну п’ятницю я дивлюся і волейбольну гру, і ще більше закохуюсь у цей вид спорту. Мій улюблений тренер каже що в мене справжній талант до волейболу і що в майбутньому я можу стати справжньою зіркою!
Я дуже впевнений у власних силах і я знаю що хочу від майбутнього, мені подобається займатися волейболом, у ньому мій талант, я працюю зараз, щоб моя мрія здійснилася потім.