Що таке благодійність- твір для 8 класу

на мою думку, гуманність — це здатність однієї людини ставитися по-людськи до іншої. ця здатність виявляється багато в чому, наприклад, у чуйності, повазі, любові до інших, умінні співпереживати їм, прощати їхні людські недоліки й вади. , до переліку цих виявів беззастережно може бути віднесена й благодійність, адже безсумнівним можна вважати те, що гуманній людині конче має бути притаманна здатність робити добро іншим, яку й називають благодійністю. у зв'язку з цим виникає питання: які ж є підстави стверджувати, що саме благодійність, а не якась інша здатність людини, є найвищим виявом гуманності? відповідь на нього, , можна знайти, проаналізувавши різницю, наприклад, між чуйністю й благодійністю як характеристиками гуманної людини. на мою думку, набагато ближче до істини ми будемо тоді, коли саме благодійність назвемо вершинним виявом гуманності. аргументом на користь цього твердження є щонайменше те, що благодійність завжди є реальною справою — добровільною безкорисливою матеріальною, фінансовою, організаційною чи якоюсь іншою однієї людини чи групи людей іншій людині або групі людей, які такої потребують. отже, на відміну від інших виявів, які, умовно кажучи, є пасивними реалізаціями гуманності, благодійність передбачає дієве ставлення людей одне до одного, спрямоване на підтримку тих і тим, хто цього потребує. таке розуміння сутності благодійності й стверджує мене в думці, що саме ця здатність людської натури є найвищим виявом людського в цій натурі. не просто поспівчувати, не просто любити, не просто бути добрим, а, відкинувши власні інтереси й проблеми, поспішати на іншим! ось насправді людяний і людський крок, на який, на жаль, у реальному житті далеко не кожен здатний. мабуть, саме тому благодійність завжди в народі вважалася й уважається вищою чеснотою, а ті, хто здатні на неї, здобуваються на щиру шану й пам'ять. так, наприклад, «золотими літерами» в народній пам'яті записані імена костянтина острозького, богдана хмельницького, івана мазепи та багатьох інших. на кошти цих благодійників свого часу будувалися церкви й монастирі, друкувалися книги, рятувалися життя. інші ж тисячі й тисячі благодійників, які колись ставали й нині продовжують ставати на шлях творення й примноження добра в цьому світі, також не забуваються: якщо не в людській пам'яті, то, я впевнена, на скрижалях небесного отця записана кожна справді людська підсумовуючи все вищесказане, можу з упевненістю ствердити: благодійність дійсно є найбільшим виявом гуманності, бо саме завдяки цій людській здатності — безкорисливо прийти на іншим — у цьому світі не зникає добро.

Объяснение:

Эта книга - не просто продолжение книги "Тебе, Победа!": вдвоем эти две книги составляют неразрывное целое, две части одной дилогии, или даже - не побоюсь этого слова - два тома одного романа. В этой книге читатель найдет ответы на многие вопросы, повисшие в воздухе после того, как была перевернута последняя страница романа "Тебе, Победа!". Встреча на Телеме, назначенная Йоном Лордом и Легином Тауком (кстати, отвечаю на много раз заданный еще после "Особого специалиста" вопрос: Легин Таук произносится с ударением на первые слоги имени и фамилии!), состоится,…

ответ: Слово про похід Ігорів

Святослав. Відповідно до ідейного змісту твору, автор називає Свято­слава великим, грізним київським князем. Як видатного полководця, його вихваляють «німці і венеціанці, греки іморава». Святослав зображений пік­лувальником про долю рідної землі: спустошення Русі через князівські між­усобиці та напади кочівників відгукуються в серці болем. Та й хіба можна бути байдужим, коли узбережжя рік «засіяні кістками руських синів»?

Святослав — видатний державний діяч, справжній патріот і шляхет­на людина. Картаючи Ігоря й Всеволода за свавілля, що призвело до но­вого лиха, він звертається із закликом до інших князів помститися «за землю Руськую, за рани Ігореві, сміливого Святославича». Цим він хоче об’єднати всіх князів, щоб зміцнити Київську державу, зробити її могут­ньою і незборимою. Автор «Слова…» оспівує мудрість і хоробрість Свя­тослава, адже великий князь київський не лише об’єднав руські землі, а й успішно переміг половців.