Надо любойт текст публіцистичного стилю 500 слов

Что значит быть воспитанным? воспитанный человек.. если о вас скажут такое, считайте, что удостоились похвалы. так что же такое воспитанность? это не только хорошие манеры. это нечто более глубокое в человеке. быть воспитанным значит быть внимательным к другому, деликатным, тактичным, скромным. мне представляется, что таким был артист художественного театра василий иванович качалов. он непременно запоминал все имена и отчества людей, с которыми встречался. он уважал людей и всегда интересовался ими. при нем каждая женщина чувствовала себя привлекательной, достойной заботы. все ощущали себя в его присутствии умными, нужными. однажды поздно вечером василий иванович увидел две странные женские фигуры. это оказались слепые, которые заблудились. качалов немедленно предложил им свои услуги, проводил до трамвая, сесть в вагон. корни этого поступка не просто в знании хорошего тона, а в сердечности и доброте к людям. значит, все дело в мыслях и побуждениях. а знание норм поведения только проявлению внутренней доброты и человечности. (по с. гиацинтовой)

Коли я замислююсь над сенсом життя, то завжди радію тому, що я існую, що поруч є найдорожчі мені люди, що мені дано милуватися красою навколишнього світу і відкривати цей світ для себе. водночас приходить відчуття великої відповідальності за цей світ і гордості від усвідомлення того, що ти людина. але в саме поняття «бути людиною» кожний вкладає своє значення. і, більшою мірою, саме це значення впливає на дії і вчинки, а іноді, і на хід самого життя. у моєму розумінні, бути людиною — це значить виховати в собі високі моральні якості. простеживши історичний шлях людства, розумієш, що в основі кожного суспільства завжди лежала певна мораль, якою керувались люди. десять заповідей христових — це теж мораль, мораль гуманна. але на світі було стільки антигуманних устроїв, що це наводить жах. але я переконуюсь в тому, що у кожної людини є своя мораль. і саме від неї залежить, якою буде людина. мені в світі поталанило на гарних людей. і мої вихователі в дитячому садку, і мої учителі, і, перш за все, мої батьки — це люди, з яких я беру приклад. усі вони вплинули на мою вихованість і ерудицію, власне кажучи, вони вплинули на мій характер, навчили чуйному ставленню до інших людей. але замало бути чемним і доброзичливим для того, щоб усі навколо вважали тебе людиною з великої літери. безумовно, не всім дано стати видатними і всесвітньовідомими людьми. але кожний може стати людиною, яку поважають. я , що справжня людина — це хороший друг, здатний прийти на , визволити з біди і не заздрити щастю інших людей. це хороший син чи донька, здатні забезпечити своїм батькам спокійну старість. хороша людина створить хорошу сім'ю і буде прикладом для своїх дітей. і, безумовно, такі шкідливі звички, як алкоголь і наркоманія, ніколи не уживаються з поняттям хорошої людини. а я вважаю, що бути людиною — це значить бути хорошою людиною. не можна брати приклад із тих, хто добре ставиться тільки до своєї сім'ї, тільки до своїх друзів, але зневажає інших людей. людина за будь-яких обставин має залишатися людиною: і у ставленні до інших людей (сусідів, співробітників, просто перехожих), і у ставленні до природи, і у ставленні до свого міста, своєї держави, свого народу. я шаную людей щирих, у яких і помисли, і вчинки викликають повагу. але в житті буває навпаки: на роботі — передовий виробничник, а вдома — деспот, який тероризує всю сім'ю; у школі — сумлінний учень, а вдома — ледар, який ложки за собою не помиє. а ще однією рисою, яку я не вибачаю людям, є зрада. ця риса і у великому, і у малому мені огидна. зрада несумісна з поняттям «бути людиною». я повсякчас намагаюсь стежити за тим, щоб не довелося соромитись своїх помислів і своїх вчинків. мене надихає вислів а. п. чехова: «у людині все має бути прекрасним: і обличчя, і одяг, і душа, і »

Цвірінькнути

 

Моя мама народилася в селі, але зараз живе в місті. Коли вона була маленькою дівчинкою, то часто слухала пісні, які співала її мама, моя бабуся. І багато з них пам'ятає й досі. Наприклад, коли у мами сумний настрій, вона співає пісню:

"Зоре моя вечірняя"

Зоре моя вечірняя, Зійди над горою,

Поговорим тихесенько

В неволі з тобою.

Розкажи, як за горою

Сонечко сідає,

Як у Дніпра веселочка

Воду позичає.

Як широка сокорина

Вітки розпустила,

А над самою водою

Верба похилилась.

Ця пісня написана на слова Т. Шевченко і музику Я. Степового.

Коли я слухаю її, стає сумно, спливають образи заходу над річкою, широких схилів Дніпра; красивих дерев, які опускають свої вітки до самої води. І я думаю — яка ж красива природа в наший рідній Україні, як красива душа поета, що склав пісню; і як тонко відчув композитор смуток і надію її слів.

А більше всього мені подобається мамин голос — тихий, сумний, рідний. І я відразу хочу їй чимось до або її втішити. Адже вона — моя найрідніша людина!

Объяснение:

Объяснение:

Коли за вiкном вже вечорiло і усі люди зібралися по домівкам і займалися своїми справами, ми з мамою сиділи на кухні.Мама готовила свій фірмовий пиріг і я їй до Та ми заговорилися.

- Мама, а які тобі подобаються пісні? - промовила я.

-Ой,донечко, різні-різні пісні мені подобаються. - з посмішкою відповіла Мама.

- А який жанр тобі більш подобається?Мій улюблений це кантрі.

- Да взагалі то не помічала. Якщо обирати з жанру то ,я думаю, класична музика . - задумчиво відповіла Мама.

- Зрозуміло.Мама, а яка в тебе улюблена пісня? - запитала я.

- Ох... моя найулюбленіша пісня Зеленооке таксі.. - відповіла Мама.

- А чому?

- Під цю пісню ми з твоїм батьком познайомилися, тому вона мені дуже запам‘яталась і досі моя улюблена. - відповіла з щирою посмішкою Мама.

- Нічого собі! Як цікаво.

- Так,пісні завжди нагадують нас про щось хороше, нагадує старі добрі часи.

- Так, матуся, я з тобою згодна!

Після чого ми разом накрили на стіл і позвали до столу сім’ю.