Звуко буквений аналіз слова проліски, кульбабка, фіалочка

Пролісок → [ паццн'эжн'ік ]  всього складів 3: дсне-жник рекомендовані переноси: під-снєж-нік букв 10, звуків 10: п →  [п] - приголосний, парний твердий, парний глухий про →  [а] - голосний, ненаголошений д →  [ц] - приголосний, непарн. твердий, непарн. глухий з →  [ц] - приголосний, непарн. твердий, непарн. глухий н →  [н'] - приголосний, парний м'який, непарн. дзвінкий, сонорний е →  [е] - голосний, ударний ж →  [ж] - приголосний, непарн. твердий, парний дзвінкий н →  [н'] - приголосний, парний м'який, непарн. дзвінкий, сонорний і →  [і] - голосний, ненаголошений до →  [до] - приголосний, парний твердий, парний глухий                                                                                                                                                       кульбаба → [ адуван'ч'ік ]  всього складів 4: про-ду-ва-нчик рекомендовані переноси: оду-ван-чик літер 9, звуків 9: про →  [а] - голосний, ненаголошений д →  [д] - приголосний, парний твердий, парний дзвінкий у →  [у] - голосний, ненаголошений в →  [у] - приголосний, парний твердий, парний дзвінкий, сонорний а →  [а] - голосний, ударний н →  [н'] - приголосний, парний м'який, непарн. дзвінкий, сонорний ч →  [ч'] - приголосний, непарн. м'який, непарн. глухий і →  [і] - голосний, ненаголошений до →  [до] - приголосний, парний твердий, парний глухий                                                                                                                                                            фиалочка → [ ф'иалач'ка ]  всього складів 4: фі-а-ло-чка рекомендовані переноси: фіа-лочка літер 8, звуків 8: ф →  [ф'] - приголосний, парний м'який, парний глухий і →  [і] - голосний, ненаголошений а →  [а] - голосний, ударний л →  [л] - приголосний, парний твердий, непарн. дзвінкий, сонорний про →  [а] - голосний, ненаголошений ч →  [ч'] - приголосний, непарн. м'який, непарн. глухий до →  [до] - приголосний, парний твердий, парний глухий а →  [а] - голосний, ненаголошений                                                                                                       

Відповісти чесно, " скільки разів ми чули цей вислів, але ніколи не сприймали його за щось більше ніж усталений народний афоризм, який увійшов в мову як і сотні інших, що характеризують особливості нашої багатогранної культури. з часом ми навіть і не замислюємось над його значенням. хоча, насправді це питання постає щодня перед кожним із нас: зізнатися або приховати правду, піти на компроміс із власною совістю або вчинити холоднокровно, вибачитись і визнати провину чи уперто наполягати на своєму до останнього? і від того, який варіант з рештою буде обраний, залежить те, яким шляхом ми продовжимо рухатися: оберемо реальну дійсність або казкову оману? а як що до того, чи потрібно бути чесним із самим собою, та врешті-решт власною совістю? особисто я вважаю, що наявність вміння чесно оцінювати себе - єдиний правильний шлях, який до успіху. довести своє твердження я можу, грунтуючись на переконанні про те, що скільки від правди не ховайся, та вона все одно тебе знайде. так чи інакше ми можемо приховати, якусь таємницю від оточуючого світу, але не від себе. можна безліч разів переконувати себе і намагатися знайти виправдання, але чи має це сенс, коли всеодно знаєш правду? напевно, що ні, адже це так само безглуздо як переконувати вітер гнати струмені повітря в іншому напрямку.
моя думка є беззаперечною й тому, що люди, які не правильно оцінюють власні можливості зіткаються з незворотньою правдою життя та просто не можуть дати їй відсіч у силу непереборної самовпевненості. у результаті це призводить до внутрішньо-психологічних руйнувань, але гірше, коли такі люди наділені владою, тоді наслідки необачності знаходять відлуння на долях цілих народів. історія пам'ятає багато таких особистостей. серед них і піночет, і династія кім у північній кореї, сталін та навіть колишній президент утікач янукович. попри це, я б хотів зупинитися на китайському політичному лідері мао цзедуну. за роки свого правління він створив справжній "культ особистості", залишивши і після смерті своє ім'я в історії національних героїв кнр. така радикальність у власних вчинках та надто впевнена поведінка у свій час призвела до "культурної революції" у 1966-1976рр, яка спричинила жорстку боротьбу з ревізіоністами та масові зачищення в колах високих чиновників. така політика слугувала приводом до знищення значної частини культурної спадщини китаю, економічного та інського хаосу. кількість жертв у цей період приблизно оцінюється в 40-70млн. з чого можна зробити висновок, що самовпевненість у своїх вчинках іноді буває фатальною.
отже, підсумовуючи можна зазначити, що вміння чесно оцінювати себе - пріорітетниий чинник для тих, хто звик покладатися на власні сили. лише, зваживши на усі обставини, можна бути впевненим у беззаперечності результату. інакше ви ризикуєте стати заручником амбіцій та послизнутися на фальшивих переконаннях.

повість андрія чайковського «за сестрою» справила на мене неабияке враження. перед нами постають ті звитяжні часи, коли українські козаки боронили свою рідну землю від турецько-татарської навали. головним героєм цього твору являється п’ятнадцятирічний хлопчик павлусь. мене вразила його рішучість та відважність. він є своєрідним героєм-богатирем із народних дум, адже він часто потрапляє, але потім знаходить вихід із таких ситуацій, які звичайному хлопчаку не під силу. письменник дещо перебільшував фізичні можливості юнака, але він це робив для того, щоб показати нам, що такі молоді, але звитяжні герої – гордість неньки україни. образ павлуся нас захоплює, викликає особливу симпатію; хочеться його наслідувати і бути хоч трішечки на нього схожим.

хлопець вирушив в небезпечні і далекі мандри для того, щоб урятувати рідну сестру, яку він щиро любить. ніщо не зупиняє павла на шляху до виконання його основної мети. його надихає сміливість і відважність козаків-запорожців, адже він вважається їх вихованцем. хлопець хоче довести самому собі, що він є гідним жити на рідній землі поряд з цими звитяжними борцями з татарськими набігами. його змушували важко працювати, намагалися продати, карали, але він зміг перенести ці випробування долі, навіть намагається іншим, адже він повинен знайти свою сестру і повернутися додому.

 

андрій чайковський не намагався ідеалізувати парубка, хоча й наділяє його кращими рисами, завдяки яким він викликає симпатію в читачів. мене вразив патріотизм павлуся, його жага до свободи і прагнення звільнити свою сестру. його внутрішні монологи сповнені почуттями любові до рідної землі, вони пронизані душевною теплотою та м’якістю. не принижують його і хитрість та обман, до яких він вдається, щоб збити з пантелику татарина, який повертав юнака до сулеймана. це виправдано тим, що він поставив собі за мету будь-яким шляхом визволити свою сестру ганнусю із неволі.

я думаю, що образ павлуся справив враження не лише на мене, а й на моїх однокласників, адже він показує нам яким маєбути справжній патріот своєї землі, як потрібно любити свій рідний край і свою родину.