"чому бен прилетів на акулучу бухту? "

Він прилетів разом з сином - деві, знімати фільм про акул, щоб заробити гроші)

Весе́лий (сповнений веселощів, піднесеного настрою), життєра́дісний, превесе́лийпідсил.це був веселий дужий парубок, який ніколи не занепадав духом (о. довженко); ольга бігала весела, життєрадісна (я. качура); жінка в його прехороша, препишна, превесела (марко вовчок). - пор. ра́дісний. весе́лий (який своїм змістом викликає веселість, дає розвагу), жартівли́вий, жартли́вий, легки́й, поті́шний. з веселою розмовою тихо посувалась юрма з гори в долини (м. коцюбинський); переходячи на жартівливі пісні, кобзар буквально перевтілювався в іншу людину (і. шаповал); від багаття доноситься гучний регіт веселої юрми, чутно жартливі приспіви до танців (м. коцюбинський); той [дзвонар] безсовісно дурив їх своїми легкими й веселими словами (м. стельмах); тоді дорога спішна, коли розмова потішна (прислів’я). ве́село (з веселістю, з радістю), ра́дісно. весело гуторячи, йшов я з громадкою знайомих селян (і. франко); красень смаглявий, а чорні очі весело іскряться (о. гончар); радісно защебетали дівчата (м. стельмах). - пор. 1. весе́лий. ра́дісний (який відчуває радість; який виражає радість; сповнений радості, задоволення); зраді́лий (який відчув радість); уті́шний[вті́шний] (який приносить утіху, радість; який виражає радість, задоволення); уті́шливий[вті́шливий] (який приносить утіху, радість); відра́дний (який несе відраду, радість); благові́сний (який несе добрі вісті); сві́тлий, просві́тлений, просвітлі́лий, просві́тлий, проя́снений, ся́ючий, сяйли́вий, осяйни́й, промени́стий (сповнений радості, задоволення); роже́вий, ра́йдужний (про настрій, плани, мрії тощо); святко́вий, свято́чний, со́нячний, сонцеся́йнийпоет. (наповнений радістю, який виражає радість). глущак стоїть серед гостей трохи сумний від пізнання і радісний одночасно (о. довженко); пісня ллється в радісному гулі (в. сосюра); зраділий хлопчик щодуху побіг у степ, де його давно виглядав євмен (і. цюпа); хотілося сказати дружині щось утішне (і. кириленко); сад тихо шелестів листям, наче шепотів йому щось утішливе (з. тулуб); відрадне почуття проймало зінька (к. гордієнко); увесь світ став прислухатися до його [т. шевченка] мови, а на вкраїні вірші його приймали як благовісне, пророче слово (панас мирний); померкли на мить юні, світлі його марення (о. гончар); обличчя матері стало на диво просвітленим, ясним (в. собко); вона якийсь час дивилася мовчки на просвітлілі обличчя юнаків (п. колесник); марина дослухала пі знову попрямувала додому, тиха й прояснена, немов знайшла собі порадницю і поділилася з нею бідою (з. мороз); сяючими очима дивився юнак на віру павлівну (г. хоткевич); у погляді сяйливому, гарячому почувається внутрішня пристрасть, прихована жага (о. гончар); на порозі, наче весняночка, стала розрум’янена і осяйна мар’яна (м. стельмах); нехай зимою злючою вона [земля] спочине в сні, щоб зеленню пахучою прибратись навесні, щоб з ниви колосистої був добрий урожай, - то й долі променистої зазнає рідний край (м. вороний); сповнений рожевих надій і блискучих планів, повернувся чорбаряну додому (м. чабанівський); стара мати була переповнена райдужними надіями про майбутнє сина (я. качура); незважаючи на невдачу, настрій у всіх був бадьорий і святковий (л. дмитерко); щось раптом заскреботіло на серці.. і святочний настрій цього вечора увірвався (л. яновська); ти одна стоїш передо мною в білім платті, з сонячним чолом (т. масенко); вона не мала сили відірвати від його сонцесяйного погляду своїх очей (ю. збанацький). - пор. 1. весе́лий. яскра́вий (який виділяється свіжістю, ясністю тону, інтенсивністю свого забарвлення), палки́й, палахки́й, сокови́тий, густи́й, весе́лийрідко,інтенси́внийрідше,рясни́йрозм.; вогне́нний, вогни́стий, вогняни́й, я́рий (кольором подібний до вогню). з шиї на розхристані чорні груди звисало важке глиняне намисто різних яскравих кольорів (леся українка); в гаю далекім, в гущавині пишній, квіти гранати палкі розцвітають (леся українка); на захід сонця - зелене небо: луки ві свої соковиті барви (к. гордієнко); плитки густого рум’янцю на чернишевих щоках розпікаються, наче сонцем (о. гончар); під дубом на снігу горить вогонь - великий, веселий, тріскучий (с. васильченко); стіни господарчих приміщень у житловому будинку фарбують кольоровими глинами в яскраві, інтенсивні тони (з журналу); процвітала рожа вікна, запашна та гожа, пишна та рясна! (п. грабовський); вона не злякалася жахів і пітьми, опівночі зірвала вогненну квітку папороті (а. м’ястківський); варвара побачила там марію, що зривала колючі гілки дикої троянди з вогнистими (в. кучер); пелюстки вогняного шовку навкруги ордена.. вабили незвикле око (і. ле); буду хустку ярим шовком тобі вишивати (м. рильський). - пор. 1. барви́стий, 1. блиску́чий.

Морфологічні ознаки дієслова проявляються в його п'ятьох формах: 1.  неозначена форма дієслова (інфінітив) .  це така незмінювана форма дієслова, яка, називаючи дію або стан, не вказує на час, особу, рід, число, відповідає на запитання  що робити? що зробити? , має інфінітивний суфікс  -ти (-ть) , що  не входить до основи .  2.  особові форми , їх краще назвати  способовими, бо тут ідеться про способи (дійсний, умовний і наказовий), про теперішній, майбутній і минулий час дійсного способу, про особові форми у теперішньому і майбутньому часі дійсного способу та у наказовому способі і про родові форми у минулому часі й умовному способі. основною і спільною їх ознакою є змінюваність за числом і особою або за числом і родом. щоб визначити особу дієслова, треба підставити займенники: 1-а особа я, ми 2-а особа ти, ви 3-а особа він, вона, воно, вони наприклад: їм (я) – 1-а особа однини. їмо (ми) -   2-го особа множини и т.п. 3.  безособові дієслова. безособові форми на -но, -то, -ло. такі дієслова називають дію або стан, що проходять незалежно від особи (без особи). тому вони не поєднуються з підметом, мають тільки одну форму, не змінюються.  безособові дієслова можуть означати: явища природи:   замело, занесло, вечоріє, задощило);   фізичний або психічний стан людини (нудить, примарилось,не хочеться);   випадковість (щастить, таланить, удалося);   буттєвість (минулося, не було).  безособові дієслова виступають головним членом у односкладних реченнях, і такі речення називаються безособовими.  безособові форми на  -но, -то   вказують на уже виконану невідомою чи неназваною особою дію, тому утворюються від пасивних дієприкметників минулого часу і, як і безособові дієслова, є головним членом у односкладних безособових реченнях . 4.  дієприкметник   — це змінна дієслівна форма, яка називає ознаку предмета за дією:   освітлена вулиця, недочитана книга, любляча дружина. 5.  дієприслівник   — це незмінювана дієслівна форма, яка, пояснюючи головне дієслово, називає додаткову дію і відповідає на питання  що роблячи? що зробивши?