Твір-роздум на морально-етичну тему в публіцистичному стилі 8 клас

Подивимося на своїх однокласників: у одних справжня, як мені здається, дружба, в інших — тільки приятелювання. тому, в кого є друг, я по-доброму заздрю, а того, хто завойовує дружбу, плазуючи перед однолітками, жалію. так сталося, що у мене немає друзів.  безумовно, я не відчуваю себе самотньою, бо спілкуюся з усіма однокласниками, хоч наш 9а і розбився на групи. я намагаюся бути з усіма доброзичливою, всім, хто до мене звертається (я не відмінниця, але твердо знаю шкільні дисципліни), проте списувати не нікому, просто пояснюю. усі знають мої принципи щодо списування, і ніхто не ображається. представники всіх трьох угрупувань, на які розбився наш клас, намагаються залучити мене до своїх кіл, але я відмовляюся від їхніх запрошень, бо вважаю, що клас повинен бути єдиним колективом. я впевнена, що у мене будуть справжні друзі, на все життя. а поки що народна мудрість «приятелів тьма, а вірного друга нема» — це про мене. 

Діалог 1. Марія та Оксана посварилися через те, що Оксана не схотіла до Марії виконати домашнє завдання. Наступного дня Оксана підійшла до подружки та сказала:
- Даруй, Маріє, що відволікаю, але мені хочеться перед тобою вибачитись. Я була неправа, коли не схотіла до тобі з домашнім завданням.
- Нічого, Оксанко, я не ображаюсь.
- Давай сьогодні ввечрі підемо до мене та я поясню тобі новий матеріал?
- Дуже дякую, з задоволенням!

Діалог 2. Михайлик їхав у трамваї в школу та випадково штовхнув жінку, що стояла поряд:
- Я дуже пере , що сталася така прикрість. Вам не боляче?
- Все нормально, з кожним може статись.
- Дякую за розуміння.

Історія пишеться людьми. Вона ж і відбувається в людях. Окрім центральних персонажів роману, у ньому згадуються і деякі відомі історичні постаті, другорядні з точки зору розвитку любовної колізії і зовсім не другорядні з погляду створення ще одного важливого образу — образу України. Він присутній вже і в першій частині роману. Маруся як символ народного поета і співця, полтавський козацький полк, сама Полтава — один із осередків вільнолюбного лицарського духу — все це також Україна. Але збагачується, стає масштабним її образ саме тоді, коли Чураївна виходить за межі "маленької батьківщини" — свого рідного міста. Мандрівка робить гострішим і проникливішим зір, а побачене дає простір почуттям і роздумам. Маруся зупиняється у подиві перед красою рідного краю: