Скласти розповидь. як дити ходили в кинотеатр

Сьогодні діти ходили в кинотеатр на фільм "спляча   краксуня " там було дуже цікаво ми сиділи на другом р яді . фільм починався   о 14: 00 , а закінчувався о 15: 30. ми йшли до дому і були дуже радісні. коли ми прийшли до дому і   розказували батькам про фільм.

Складно однозначно сказати, яка музика  мені ближче всьго. адже, з одного боку, вибір залежить від настрою, а з іншої, музика часом сама творить настрій, проникаючи в душу й перевертаючи все в ній. для серйозних і врочистих моментів гарна класика, особливо твори іоганна баха. вони непорушні й у той же час мінливі, урочисті й потрясающи. вони описують хід часу й скороминущість моменту. для фонової музики або ліричного настрою я б вибрала рок-, що стали класикою цього жанру. вони присвячені вічній і мінливій темі – любові.

              твір – роздум про вчинок людини.                                                                                                         вчинок каті одного липневого дня ми з катрусею вирішили піти у гості до своєї подруги лесі. у лесі тоді було день народження та її мама сказала, щоб дівчинка забажала любе бажання! ну іменинниця звісно ж побажала поїхати на море зі своїми подругами. батьки виповнили її бажання. і от вже наступного дня всі збиралися у так звану «відпустку». всі були так раді. ще трохи і ми всі були в чудовому готелі. як тільки ми приїхали – одразу ж розійшлись по номерам. батьки лесі окремо – а ми з дівчатками окремо. як тільки розклали речі – одразу спати(тому, що на годиннику було 23: 46). на наступний десь з самого ранку(десь о 7 годині) пішли купатися! погода була такою! жах! були дуже великі хвилі! я добре вміла плавати і пішла у море. потім звісно пригріло сонечко і дівчатка теж приєдналися до мене.   ми плавали і пірнали у величенні хвилі. але тут всі раптово вибігли з води. на нас сунула величезна хвиля. ми теж побігли. але тут ми побачили маленьку дівчинку на надувному крузі. вона кричала від страху. ми злякалися! я й леся побігли рятувати її(так як вона була маленька і не дуже далеко від берегу). і підпливши до неї почали тягти маленьку на берег. але тут нас потягло нас назад у море. ну звісно хвиля, пісок у роті, головою об камінь, рани й порізи, але ми вижили після цього нападу моря. та коли ми вийшли на берег до нас підбігли дорослі і подякували за порятунок. потім ми пішли в номер і зустріли катю. вона плакала. їй було соромно за те, що вона не бідолашній дівчинці. я й леся почали її заспокоювати. ми казали, що вона не винна у тому , що не вміє плавати та злякалася. після цього разу, ми вже нічого не боялися. взагалі то я вважаю, що катруся не винна у тому, що не вміє плавати та у тому що злякалася реальної небезпеки. вона могла і загинути під час порятунку тієї маленької дівчинки. я думаю, що кожен має розраховувати на свої сили, адже не кожен може витримати таке напруження. я бажаю всім людям бути доблесними, справедливими, безстрашними, але й знати на що ти спроможній, а на що ні.