Скласти речення за поданою схемою ( ), [ ], проте [ ], ( )

Якщо прийти вчасно, можна виконати роботу, проте, не  виконаеш роботу, якщо будеш гав ловити

Весна – це ясне блакитне небо, білі пухнасті хмаринки, що швидко пливуть по ньому, бо їх підганяє веселий весняний вітерець. весна – це ранні квіти – проліски, фіалки, нарциси, кульбабки, молода зелена трава. це дерева, по стовбурах яких з новою силою тече живильна волога, даруючи силу брунькам та квіточкам. це тепло у повітрі, яке відчуваєш шкірою, це яскраве сонячне проміння, що будить усе навколо. після зимової тиші весна приносить із собою безліч радісних дзвінких звуків. спочатку бринять об підвіконня краплі від танучих бурульок, шумлять весняні потоки, тріщить, ламаючись, крига на річці. потім повітря наповнюють пісні птахів, що повернулися з теплих країв та починають будувати собі гніздечка. от уже й вітер не гуде серед голих віт дерев, а м’яко шумить новеньким молодим листям. а потім йде перший весняний дощ, рясний, щедрий, гримить перший грім. а найпрекрасніше навесні – то квітучі дерева. вони заквітають повсюди – в садах, у парках, лісах, на вулицях міста. вони дуже красиві та мають солодкий приємний аромат. здається, що потрапив у казку! а згодом квітки починають висихати, їхні пелюстки відриваються та додолу. і на їхньому місці починають вгадуватися майбутні фрукти – крихітні поки вишні, груші, яблука, персики. буде чим поласувати літом! весна – то пора квітів. найперше на чорній землі, ще крізь сніг, підіймають до сонця свою голівки проліски. вони тендітні, проте такі сильні, що зуміли пробитися крізь товщу снігу. а в середині квітні настає пора нарцисів та тюльпанів. особливо мені подобаються червоні, проте всі вони гарні по-своєму. згодом у травні пишно розквітає бузок різних кольорів та півонії, а за ними – королева всіх квітів – троянда. у той час дерева та кущі вже стоять вбрані в яскраве зелене листя. і весна дарує нам у повній мірі свою яскраву та живу красу.

Україна неймовірно багата на пам'ятки, які належать до прадавніх часів. ці пам'ятки є свідками формування української нації. наші обдаровані предки споруджували їх, щоб утілити народні мистецькі ідеали. наприклад, у xi столітті за ініціативою ярослава мудрого було споруджено головний храм київської русі — софійський собор. саме тут відбувалися урочистості, пов'язані з посадженням князів на київський престол або з прийомами іноземних дипломатів. прямокутну споруду софії київської за сивої давнини оточували два ряди відкритих галерей, а вінчали собор тринадцять куполів, суворий сірий колір яких чудово гармоніював із рожевими стінами. у хііі столітті військо хана батия зруйнувало київ, і тільки свята софія залишилася стояти над згарищем міста. за словами павла загребельного, софія київська стояла над попелом і руйновищем, ніби сама богоматір підносила руки в молінні. саме завдяки непорушності собору кияни усвідомили силу божого захисту й повірили в те, що марія оранта завжди триматиме над ними свої молитовно підняті руки. спочатку собор усередині був прикрашений дивовижною мозаїкою та неперевершеними фресками. у своїй більшості то були твори на сюжети святого письма, але багато було й зображень полювань, свят, ігор. саме своєю мозаїкою насамперед цінний собор. досьогодні вона вражає яскравістю та свіжістю живих барв, довершеною композицією, тонкою технікою виконання. майже тисяча років минуло з часів спорудження софії київської, але й досі викликає захоплення духовна велич та сила натхнення стародавніх зодчих.