Твiр-мiнiатюра(усмiшка)на тему "напередоднi зими"

одразу вибачаюся, почала писати і трохи занесло і з мініатюрою і з усмішкою. прибереш те, що не підійде.

 

 

зима у нас, як відомо, останнім часом якась не зимова. бо лінива стала. лінується і сніжком притрусити і морозцем обдати. якась напасть, а не зима. ні дітям тобі погратися у сніжки, ні дорослим поскиглити, коли ті приходять додому немов сніговики.

        он раніше, - дід розповідав, - ще з кінця жовтня–початку листопада починало падати на голову (раз сніг, раз бурулька – тут як поталанить). а тут на початку грудня щось випало, і нате: наступного дня вже майже нічого нема. ну хіба що калюжі і тонкий льодок де-не-де. це щоб веселіше падати було: береш розгін на ковзанці і летиш у калюжу. якщо по дорозі нікого не зачепиш, то бухнешся, а як зачепиш – бухнетеся обоє. а хто казав, що буде

          «то все від ліні зимової», -   каже мій дід. а він на зимах знається. всю війну пройшов пішки і розповідає, що тепліше за мінус десять зимою не було. «отоді вона не лінувалася, тоді ого-го! фріци геть вимерзли – таке робилося. то вона нам так : їх брала, а нас – ні. що за зими були! холодильників не треба було, кашу винесеш на мороз – одразу холодець! хоч бийся нею… може воно зараз і краще, тепліше, але тоді якось веселіше було».

        а я оце собі думаю, може вона просто втомилася і зараз відпочиває після тих воєнних трудозим?

 

Доброго дня, ганно степанівно! - здрастуй, петро! а ти чому не у школі в такий час? - так зараз же весняні канікули. до наступного понеділка ми відпочиваємо. - зрозуміло! ну, канікули – це добре. можна переробити купу корисних справ. от ти, наприклад, на що витрачаєш вільний час? - о, багато на що! гуляю, читаю книжки, вчуся працювати на комп’ютері… - молодець! а чи багато вам на канікули? - так, немало. це ж канікули посередині семестру. ось по літературі два великих твори задали, доповідь по ії та ще декілька та вправ. сумувати ніколи! - то й добре. а зі шкільними товаришами спілкуєшся на канікулах? - звичайно! тільки багато хто з них їде кудись відпочити. зате потім повертаються з новими враженнями та розпові багато цікавого! а як справи в миколи? - усе добре. микола зараз на лекціях – у студентів немає канікул у середині семестру. - справді? це, мабуть, важко – вчитися півроку безперервно. - мабуть, спочатку так, а потім звикають. ну добре, відпочивай! переказуй вітання мамі! - дякую, а ви – миколі! до побачення!

Якщо б існувала машина часу і ми відправилися в минуле - довго би не протрималися . Я так вважаю тому що людство теперішньго часу не витримає нагрузку минулого, де треба було вижити і це не так як могло здаватися.  Хоча треба подумате яке минуле. Секунда, хвилина, час, місяць, рік назад це теж минуле хоча це відбувалося не так давно. Ми там були, нічого тяжкого. Але якщо заглянути дуже далеко за 1000, 2000 років, не так то легко там . Кожен день теба було невгамовно працювати щоб жити добре і щасливо. Але звичайно не один негати в був ,було багато позитиву, люди вміли відчувати життя і зараз вміють звичайно, але не всі.