Складати та залишити продовження тексту (7-6 речень слова для справок ( руденька хитро, пухнастий хвостик, гострі вушка з білими китичками, маленькі , охопила лапками, із задоволенням з'їла, зустрічає з радістю . текст: одного разу , гуляючи парком, я побачив між гілками дерева красуню- білочку. вона не хотіла спускатися нижче , бо боялася

Проте я нагадав собі,що коли коли ми два тижні тому з батьком йшли в ліс і збирали лісові горіхи, то я декілька поклав собі у кишеню і вони досі там лежали. я витягнув декілька горішків і почав повільно підходити до білочки. спочатку вона,здавалося, боялася мене,але згодом я побачив , що вона почала повільно злізати з дерева. в цей момент я зосередив свою увагу на її вигляді. у неї було руденьке хутро, маленький пухнастий хвостик, але найбільше я задивився на її гострі вушка з білими китичками. в цей момент я не хотів її злякати,тому поставив горішки на траву,а сам відійшов. згодом я побачив, що вона охопила лапками моє частування і з задоволенням його з'їла. тоді я подивився у ці вдячні маленькі ,посміхнувся і у гарному настрої покинув парк.

якось теплим вересневим днем ми з друзями ходили до лісу. припікало гаряче сонечко. над нами світилося прозоре й чисте блакитне небо. від подиху легенького вітерця шелестіло жовтогаряче листя.

ліс стояв урочистий. сонячні промінці падали на листя, створюючи гармонійну й святкову атмосферу.

ми дуже старанно шукали грибів, але не знайшли їх. мабуть, з причини того, що довго не було дощу й земля потріскалася та пересохла.

скоро ми натрапили на кущі, які рясніли горіхами. ми взялися збирати горіхи зі справжнім завзяттям. на жаль, ми не помітили, що за лісом причаїлася небезпека.

страшний вітер налетів зненацька. дерева захиталися. вогняна сліпуча блискавка розітнула хмари. ми розгубилися: бігти додому далеко, а лишатися в лісі небезпечно. дощ полився, як із відра. вітер шаленів у верхівках дерев. здавалося, що майже останній осінній грозі не буде кінця.

ми дочекалися. вітер вгамувався. дощ ущух. ми були мокрі до останньої нитки. зате як радісно було нам іти по розмоклій землі, несучи повні кошики справжніх лісових горіхів.

(если постараешься то війдет на 1,5 страницы)

Твiр-опис природи. зимовий ранок зима. царство снiгу i морозу. одна з його найчарiвнiших картин — це зимовий ранок. як гарно прокинутися вранцi й вiдчути початок нового зимового дня! прокинешся, скочиш зi свого лiжка, пiдбiжиш до вiконця — i твої очi вiдразу ж заслiплює океан кришталево-чистого снiгу. вiн, наче дорога матерiя, блищить i переливається пiд скупими променями зимового сонця. дерева надворi теж у важкому дорогому вбраннi. пишно й водночас якось таємничо стоять вони, сповитi бiлою пухкою тканиною. на гiлках деяких дерев розвiшано годiвнички. снiгурi, горобцi та iншi птахи прилiтають туди пiдгодуватися. приємно i весело спостерiгати за галасли вою метушнею птахiв! вранцi може пiти снiг. iнодi вiн густий, пухнастий, а ще вiн може ледь яскриться на сонцi. тодi здається, що з неба сиплеться легке i майже непомiтне срiбло — й увесь ранок через це набуває урочистостi. дуже приємно бути надворi зимового ранку, дихати його чистим морозним повiтрям! зима — це забуття у природи. це — м'який сон, котрий надає сили i робить людей молодшими та добрiшими. коли зима об'їжджає небосхил на своїй срiблястiй колiсницi, спостерiгаючи i милуючись своїм творiнням, з-пiд копит її зоряних бiлих коней злiтають маленькi кришталевi iскринки. вони довго кружляють над сонною землею, придивля ючись до неї i не наважуючись доторкнутись до її замерзлої поверхнi… iде снiг, i поступово земля змiнюється. уранцi здивованi дерева свiй новий зимовий одяг. лiд на рiчцi блищить та переливається, усипаний мiльйонами ус-мiхнених сонячних променiв. а замерзла земля безтурботно спочиває, дбайливо вкрита нiжною пухкою ковдрою. зима — це досконалiсть. щоб там не говорили про зиму люди. адже навiть найколючiшi снiжинки мають прекрасний вiзерунок. дмухнiть на них — i вони розтануть вiд тепла вашого подиху. отже, значить — ваше серце не застигло. воно спроможне розтопити лiд i творити добро. згадайте, як приємно дарувати людям радiсть. це проста iстина, але в нiй — увесь сенс життя!