Твір в публіцистичному стилі на соціальну тему

Збереження моральних цінностей сьогодні є надзвичайно актуальним. чому? та бо нехтування ними відбувається на кожному її році. у школі, в цьому осередку добра і тепла, теж відчувається це нехтування. навіть вираз такий можна почути від старших учнів: «бути порядним сьогодні не модно». дожилися! одне слово, «доборолась україна впритул до краю». дивна річ: за часів тоталітаризму простий народ продовжував цінувати слово честі, порядність, принциповість, вірність ідеалам. народ цінував ті, що ніякими вказівками і циркулярами не змусиш цінувати. серед порядних й щирих людей не було б подвійних стандартів.а що нині відбувається? багато й політиків, й людей від влади своєю публічною поведінкою, безвідповідальністю перед наступним поколінням демонструють ті ж саме нехтування моральними цінностями: сьогодні говорять одне, а завтра скажуть зовсім протилежне. таким чином породжуються псевдоцінності: працюючи ліктями, грубо обійшов когось — проявивши гнучкість, збрехав зазаради своїх інтересів — проявивши емоційність. руками хочеться сплеснути: де ві? де ві, наші правозахисники? чому їхнього стало такі малі, коли україна стала незалежною? вже нікого не обурює брехня чи непорядність на найвищих рівнях влади, нині, як писавши антарктика: «від молдаванина до фінна на всіх язиках все мовчить».найгірше ті, що суспільству байдуже до цого мовчання, воно та перестало обурюватися. а наші деякі людці лише за гроші багатеньких партій можуть виходити на так звані мітинги.мені непокоїть майбутнє україни. може, бо мої батьки порядні люди і мене так виховують. та усе ж таки таки бувають моменти в моєму житті, коли я почуваюся білою вороною серед однолітків. це мене засмучує, але й і породжує впертість. відомий мислитель, видатний діяч світової культури микола реріх колися сказавши, що достатньо матір три відсотки порядних людей, щоб людство і цивілізація загалом не загинули. вірю, що настане годину, й вся ця піна якщо зметена, як сміття, ганьби це станеться скоріше, аби не встигло вирости нове покоління горе-політиків, для які моральні ціності стануть якимось архаїзмом чи просто абстрактним поняттям. упевненості мені додає ті, що спілкуючись в інтернеті із друзями, я зустрічаю там однодумців. і, мабуть, мені лише здається, що мало таких, їхнього на самом деле багато, просто ми ще не об'єднали наші зусилля.

питання, що таке щастя, хоч раз ставив перед собою кожен. та відповісти на нього однозначно неможливо. кожен з нас щастя бачить по-своєму. для одних щастя – це гроші, для інших – здоров`я, для когось – благополуччя у родині. сенс людського життя, призначення людини на землі, її морально-етичний вибір – всі ці питання хвилюють кожного з нас. то яку ж людину ми можемо назвати щасливою?      

  кожен з нас робить у житті свій вибір, свій шлях, сама будує своє життя та долю. і як вона їх побудує – таке щастя і отримає. людина проходить певні життєві випробування, вона повинна стільки встигнути, але життя таке швидкоплинне, тому ми маємо не лише працювати, але й встигати насолоджуватися ним.

багато людей у нашому світі не мають того щастя, яке маємо ми, хоча і не усвідомлюємо його. нещодавно я дивилася змагання параолімпійців, і мене це по-справжньому вразило. люди з обмеженими фізичними можливостями, які пересувалися у візках, змагалися, раділи, сміялися… їхні емоції нічим не відрізнялися від наших і вони були щасливі. по-справжньому. ось що дійсно мене вразило. ми, цілком здорові люди, весь час на щось скаржимося, чимось незадоволені, у нас купа причин для цього. але все це стає таким мізерним, коли дивишся на тих, хто зміг пересилити себе і не впасти у відчай, а продовжити життя – повноцінне і справжнє. повноцінніше, ніж у декого з нас. я вважаю, що такі люди гідні нашої поваги і захоплення. як на мене, найбільшим щастям для них було б повернення їм здоров`я, але це неможливо, вони це розуміють і навчилися радіти тому, що мають. тож і нам слід взяти з них приклад і навчитися жити сьогоднішнім днем і бути щасливими тут і зараз.

щастя не в грошах і багатстві, не у владі,не у здійсненні всіх мрій. той, хто прагне лише цього, являється справжнім егоїстом. така людина думає тільки про себе, але вона не зможе бути по-справжньому щасливою, адже неможливо бути щасливим насамоті. інколи для того, щоб стати щасливою людиною, достатньо іншій людині стати щасливою…

щастя – у кожного в душі, у світосприйнятті, у вмінні радіти кожному дню, першим листочкам на деревах, подиху весняного вітерцю… щастя – поряд. слід лише навчитися його помічати, відчувати і розуміти. мені дуже сподобався    вислів про щастя в. классовського: «усе, що можна назвати щастям, має з три складові: потребу щось робити, щось любити та на щось сподіватися».       

Мета: слайд №4

•узагальнити й систематизувати знання учнів про поширені і

непоширені речення;

•сформувати цілісну систему особистих знань учнів з тем «Порядок

слів у реченні», «Логічний наголос»;

•структурувати вивчений теоретичний матеріал;

•розвивати творчі вміння самостійно розв'язувати нові пізнавальні

завдання;

•удосконалювати мисленнєві дії, а саме: аналізувати, порівнювати,

систематизувати й узагальнювати, доводити й обґрунтовувати;

•за до мовленнєво – комунікативного дидактичного матеріалу розвивати сть, уважність, кмітливість як важливі елементи розумової діяльності людини;

•виховувати любов до рідного слова.

Объяснение: