Поделить на слоги слово "кукурудза". правильно "ку-ку-руд-за" или же "ку-ку-ру-дза"? дочка говорит что буквосочетание дз, дж не делится, я же слышу об этом впервые. заране .

Не можна розривати сполучення літер  дж, дз,   які позначають один звук. отже, переносити можна лише так: ґу-дзик, хо-джу. якщо  дж, дз   не становлять одного звука (це буває, коли   д  належить до префікса, а   ж   або   з   —до кореня), то їх слід розривати: над-звичай-ний (а не на-дзвичайний), під-жив-ляти (а не пі-дживляти).

Сколько в слове гласных букв- столько и слогов; ку-ку-руд-за будет правильно)

          можу скласти міні-твір "де б я хотіла побувати" у такий спосіб:           чимало людей мріють побувати в інших країнах. я б хотіла відвідати францію, адже про цю країну я чула чимало, але хотіла б дізнатись про неї ще більше. париж вважають одним із найгарніших міст у світі.           кажуть, що париж – найромантичніше місто світо, місто кохання і контрастів. воно багате на різноманітні пам’ятки культури та мистецтва, історичні цінності, які заохочують до відвідання цього міста туристів з інших країн.я хочу відвідати лувр – найбільший музей міста, натр- де пари та побувати на ейфелевій вежі. а ще я мрію побачити тріумфальну арку, яку спорудив наполеон на честь його перемог. безперечно, я хочу спробувати французькі страви: багет, равлики, рататуй та круасани.         франція – чарівна та дивовижна країна, про її надбання можна говорити чимало, але краще відвідати її і впевнитись у цьому на власні очі. я щиро сподіваюсь, що колись моя мрія здійсниться і відві найгарніше місто у світі – париж.

Час біжить, немов пісок крізь пальці. хтось скаже що воно подібне до  води, але це не так. час - це особа на воді це пісок, тонкою цівкою біжить з долонь, складених ківшиком. щось іде безповоротно, а якісь піщинки залишаються на руках. їх прийнято називати . іноді в піску маленькі гладкі камінці. іноді це бурштин, іноді - галька. кожен такий камінчик, яким би він не був, безцінний, якщо він залишився в руках. але це буває рідко. найчастіше залишаються саме піщинки. а камінці вони на мить застрягають, а потім прослизаються крізь невелику щілину між долонями. більше їх не вдасться знайти. будь це шматочок бурштину або ж звичайний камінчик. але, якщо вже щось окрім піску і залишається в руках, то це саме галька, а не дорогоцінний бурштин. ми встаємо, і гидливо обтрушувати руки від прилиплих камінчиків. непоказних і некрасивих. ми копаємося в білосніжному піску в пошуках того маленького шматочка бурштину. і не знаходимо. так само і в житті. те ж і з людьми. ти потримав шматочок бурштину в руках, але він вислизнув від тебе. ти не зміг утримати. йому не було за що зачепитися. з тобою залишився негарний камінчик, і ти струсив його з долоні. як сміття. це зламало його життя. а ти пройшов мимо, не помітивши. пішов шукати в безкрайніх дюнах життя свій шматочок бурштину. який вже давно належить іншому. для них ти теж звичайний камінчик-липучка, що так охоче пристає до мокрої шкірі. пізніше, коли ти сам загубишся серед пісків, тобі знову зустрінеться той камінчик. але тепер це вже не даремна галька. в чужих руках він перетворився на дорогоцінний камінь. бажаний бурштин. він буде дивитися на тебе і не дізнаватися. для нього ти колись був сяючим, немов сонце, і твої очі були подібні морю, а тепер піщинка. одна з мільярдів. що тоді тобі залишиться? нічого. шукати далі і намагатися не помилитися. можливо, десь у піску є ще один шматочок бурштину! пісок, пісок, пісок і незліченні спогади, але більше жодного камінчика. тільки сірий пил, сочилася крізь складені ківшиком руки, і бруд на долонях