Прочитай і відгадай загадку. хтос питьао чейн езажму рює?

серед дрімучих лісів текла тиха й лагідна річка. вона була досить глибока, нею плавали не тільки човни, а й невеликі кораблики. вода в цій річці була дуже чиста, навіть прозора. її береги, завдяки лісам і зеленим лукам, виглядали дуже мальовничо.

поруч з річкою жив чоловік — ліхтарник. кожного вечора він плив на середину річки та засвічував ліхтар. у темний час доби його світло вказувало шлях, що було дуже зручно мандрівникам. та й річка раділа, відчуваючи себе потрібною.

але через деякий час люди стала масово вирубувати ліси по берегах річки. згодом і зорали луки, посіявши замість них поля з кукурудзою.

варварське знищення природного ландшафту поступово призвело до непоправного — загибелі річки. навіть струмочок, що утворився на її місці, і той засох. залишився лише спорожнілий город, на якому самотньо височів стовп. як і в минулі часи, старий ліхтарник щовесни прикріплював на нього ліхтар.

спостерігаючи за щовечірнім засвічуванням ліхтаря, маленький сергійко спитав дідуся:

— навіщо ви засвічуєте ліхтар, якщо річки нема, тож вказувати шлях нікому?

— щоб всі краще бачили свою дурість, – відповів хлопчикові ліхтарник.

він дуже холодний і лютий. завжли, коли приходить листопад, то дерева свої листя додолу,щоб захистити землю від тяжкої маси цього місяця. на людських городах все готово до його приходу, картоплю викопано, моркву і буряки зібрали і заховали в погріб, капуста найдовше очікувала своєї черги, щоб піти в зимову опочивальню. насправді, листопад не такий вже й лютий як ми думаємо, він виконує важливу роль наглядача та охоронця. він слідкує, щоб всі   встигли виконати свої обовязки. як тільки листопад переступає двір, то одразу все покривається білою скатертиною.