Звуковий аналіз їжачок, м який, пригріває, гостиність, дзвінко, співають, узліссі

=о-о= м’який  =о-о-о- їжачок о-=о-=о узліссі --0-=0-0=0 пригріває співають -=о-о=о= гостинність -0--0=0-=   дзвінко -=0--0

Як я люблю свій рідний не можна навіть уявити мене без цього неймовірно красивого дива. ось, літній вечір. прохолода дує з трішки видчиненого віконця. коли я дивлюся туди, я бачу таку картину: журавель летить до своїх пташенят широко розправив навіть не летить,а мчить. мабуть дуже голодні пташенята. я побачив,що гніздо журавля не так і далеко від мого будинку,треба буде якось поблизу подивитися. також мій погляд залучила красива лужайка. вона була вкрита квітами,не мов би   мені здається літо - найчарівніша,і найкрасивіша пора року.

Тема:   зображення  київської  русі  у  другій  половині    князя  ігоря  і йогоневдалих наслідків.ідея:   заклик  до  єдності князів, оскільки їх ворогування між собою спричиняє послабленню держави, засудження між князівських уособиць.основна думка:   тільки в єдності — сила; «золоте слово» — любов до батьківщини, збереження її єдності.  жанр:   ліро-епічна поема.  у «слові про похід ігорів» багатий ідейний зміст переданий за системи яскравих художніх образів. серед них найбільше уваги приділено князеві ігорю. ігор святославович для автора є втіленням князівських доблестей. він мужній, сповнений «ратного духа». жадоба «испити шеломомь дону», почуття воїнської честі відтісняють страшне віщування — затемнення сонця. справжній лицар, він ігнорує недобрі прикмети, вважає, що краще вмерти від меча, ніж потрапити в полон.  «слово о полку ігоревім» - найвидатніша пам’ятка давньоруської літератури. із поеми ми дізнаємося про життя нашого народу в сиву давнину, про його героїчну боротьбу з ворогами. автор з великою майстерністю змалював мужніх захисників руської землі у xii столітті. боронити руську землю від половців було найголовнішим завданням князів руських xi-xii століть. в основу сюжету «слова…» покладено розповідь про невдало завершений похід новгород-сіверського князя ігоря святославича в союзі з його братом всеволодом, сином володимиром і племінником святославом на степових кочівників-половців. похід відбувся навесні 1185 року. після першої вдалої битви ігор зазнав поразки і разом із союзниками потрапив у полон до половців. «слово…» написане незабаром після цих подій, очевидно, не пізніше 1187 року.  розповідь у «слові…» починається в похмурих, тривожних тонах, у передчутті неминучої біди і ведеться далі скорботно і схвильовано. але закінчується оповіданням про втечу ігоря з полону, повернення на руську землю, де його радісно зустрічають співвітчизники.