З'ясуйте, яким компонентом ускладнено речення. речення (розділові знаки пропущено) 1щирий людський сміх кажуть віку додає. 2тихо курілися луки переливаючись барвами. 3народи явлені у слові достойно жити можуть на землі. 4і нехай в'януть білі й рожеві червоні й блакитні троянди. ускладнювальний компонент а.вставне слово б.однорідні члени речення в.відокремлене означення г.відокремлений додаток д.відокремлена обставина іть будь ласка

1а вставне слово 2д 3в 4б

1. Говорив я англійською, яку тут добре розуміли навіть продавці в магазині (І. Роздобудько). 2. По-перше, завидна Вовкулака міг тут ускочити в яку завгодно халепу, а, по-друге, він, нічний вояка, не любив робити вдень того, що можна зробити вночі (В. Шкляр) 3. Усе здається мені, що серед цієї заклятої тиші нагло щось блисне і вдарить, як грім (Турянський) 4. Я беру ковдру і виходжу з хати. І одразу занурююсь у густу й навіть, здається, липучу темряву. (В. Нестайко) 5. Нога була ціла, не пошкоджена, але видно боліла чи затерпла, бо незнайомець довгенько, кривлячись, притупцював нею (Малик). 6. Все навколо казкою здається. 7. То невже ти ще й досі не знаєш, що любов може гори звернуть.

Спочатку хочеться зазначити, що багато творів тарас шевченко присвятив описам рідної природи. він був справжнім патріотом, а тому любив свою країну понад усе. і, звісно ж, не міг залишитися байдужим до її краси. у поезії «над дніпровою сагою» природа живе своїм власним життям. вона ніби оживає перед поетовим оком, набуваючи людських рис. читаючи цей вірш, я ніби бачу бурхливий дніпро, який біжить у далечінь, а по його берегах розкинули віти пишні дерева: над дніпровою сагою, стоїть явор меж лозою, меж лозою з ялиною, з червоною калиною. старий явір поет порівнює із козаком, що у самоті й посивів: стоїть старий, похилився. мов козак той зажурився. що без долі, без родини, та без вірної дружини… інші ж дерева, навпаки, порівнюються із молодими дівчатками, у яких ще попереду ціле життя, а тому вони безжурні й сміхотливі, співають пісень й не думають ні про що погане: а калина з ялиною та гнучкою лозиною, мов дівчаточка, із гаю виходжаючи, співають… мені здається, що поет дуже влучно порівняв шелест листя із співом. саме таке порівняння підсилює враження, ніби природа справді оживає. узагалі, настрій цієї поезії досить веселий та бадьорий. природа, яка в ньому змальована, ніби розцвітає яскравими барвами в кожному рядку. зовсім інше враження справляє уривок з поеми «княжна» — «зоре моя вечірняя». увесь вірш нагадує ліричну пісню або колискову. природа, яка постає перед очима читача, набуває якихось казкових, чарівних рис. кожний рядок ніби віщує щось недобре. це враження підсилюється образами нехрещених дітей та вовкулаки, а також криками сичів: а на вітах нехрещені діти. яку полі на могилі вовкулак ночує, а сич в лісі та на стрісі недолю віщує… природа у вірші ніби відпочиває від денної суєти: сонечко сідає за гори, дерева розпускають віти на води дніпра, лише сон-трава розпускається вночі й цвіте чарівливим цвітом: як широка сокорина віти розпустила… а над самою водою верба похилилась; аж по воді розіслала зеленії віти… тарас шевченко досить оригінально відобразив красу рідної природи-неньки у своїх поезіях. складається враження, що природа справді оживає. я вважаю тараса шевченка справжнім митцем рідного слова. кароче шось там вибири! =)