Вищестоящі органи влади , прийняли єдинодушно , обобщати питання , безналічний розрахунок, заходи по вдосконаленню законодательства, рекомендації по проблемах використання, українець по походженню

вищі органи влади, ухвалили одноголосно (одностайно), узагальнювати питання, безготівковий розрахунок, заходи щодо вдосконалення законодавства, рекомендації з проблем використання, українець за походженням.

якщо я вас правильно зрозуміла треба виправити русизми:

вищі органи влади, ухвалили одноголосно, узагальнити питання, безготівковий розрахунок, заходи щодо вдосконалення законодавства, рекомендації з проблем використання, українець за походженням

Уявити новий рік та різдво без ялинки неможливо. прикрашати це дерево стало гарною традицією. та чи знаєш ти, звідки вона виникла? хто повісив першу іграшку і запалив святкові вогні? ця історія досить давня. і бере свій початок з 1605 року з франції. згодом німецька протестантська община запозичила цей звичай і собі. а звідти традиція прикрашати ялинку розійшлася по всьому світу.  та вважалося, що таке право мають лише дворяни і купці. розповсюдився цей звичай на загал лише у другій половині хіх століття і залишився дотепер. як і колись, сьогодні ялинка — це символ перемоги над смертю, символ, що захищає сімейне вогнище від злих духів і людей, від поганих думок і настрою.

Микола вороний — талановитий поет і критик, історик і перекладач. та працювати на повну силу він не міг через переслідування, звинувачення в контрреволюційній діяльності, арешти. а вся провина полягала в тому, що поет дуже любив свій край, український народ, уболівав за його долю. цікавився м. вороний історією україни, знайомився з літописами, працював з архівними документами. у галицько-волинському літописі він знайшов один факт, який його дуже зацікавив. князь володимир мономах під час походу взяв у полон сина половецького хана. пошаною й увагою, хлопчик швидко забув рідний край, свої звичаї. а старий хан сумує за сином і, щоб повернути його, споряджає до києва посланця, щоб той нагадав юнакові про його край, рід і умовив повернутися назад. та не схотів той ні слухати, ні повертатися. «і дав йому ор зілля, і той, понюхавши і заплакавши, сказав: «да лучче єсть на своїй землі кістьми лягти, аніж на чужій славному бути». т прийшов у землю свою», — говориться в іпатському літописі. саме ці слова автор виніс у епіграф, передавши почуття людини, яка забула рідний край, та вказавши на можливість відновлення любові до рідного краю.