Потрібно провідміняти числівник : читиреста шесят восим

Відповідь:

  От якось прийшли до неї у гості два брати: Синонім та Антонім. Мова зраділа Синоніму, бо він допомагав їй по роботі, та так добре, що Помилка (Ворог Мови) не могла пройти, та щось накоїти. Ну а Антонім лежав на печі, бо не потрібен він був Мові. Наскучило Антоніму сидіти, та й пішов він до Помилки.

  Прийшов він до неї та й каже:

- Помилко, дорогенька! Не потрібен я Мові, незлюбила вона мене! Я хочу тобі до щось їй накоїти.

- Антоніме, друже! Я така рада, що ти на моїй стороні! Я думаю ти знаєш, чого твій брат боїться найбільше?

- Знаю, знаю. Він кохає Мову, і не хоче, щоб він зробив так, щоб їй не сподобалось.

- Добре. У мене вже є ідеї!

  Помилка й Антонім пішли у поле неправильних текстів, де Мова і Синонім працювали. Синонім так працював, що й не побачив, як його брат Мову викрав. Поніс Антонім Мову лісами й морями, широкими степами. Помилка й каже:

-Антоніме, давай її у яму закинемо, вона там з голоду помре?

- Ну давай.

  Понесли вони Мову, та й кинули у яму. Заплакала Мова. Побачив Синонім, що його коханої немає, та й пішов її шукати. Ходив він лісами, морями, степами, поки не побачив ту яму. Заліз він у ту яму, і врятував Мову.

  Мова та Синонім одружились, а Помилка й Антонім зникли. Ніхто їх більше не бачив, та це й добре!

Пояснення:

Мені про це розповідати навіть не хочеться. Але я все-таки розповім. Всі думали, я і справді хворий, а флюс у мене був не справжній. Це я промокашку під щоку підсунув, ось щока і роздулася. До того ж гримасу скорчив - ось, мовляв, як зуб у мене болить! І мекаю злегка; це я все навмисне зробив, щоб урок не запитали. І Анна Петрівна повірила мені. І хлопці повірили. Всі жаліли мене, переживали. А я робив вигляд, що мені дуже боляче.

Анна Петрівна сказала:

- Йди додому. Раз у тебе так зуб болить.

Але мені додому зовсім не хотілося. Мовою промокашку в роті ката і думаю: «Здорово обдурив я всіх!»

Раптом Танька Ведёркіна як закричить:

- Ой, дивіться, флюс у нього на іншій стороні!