Мені потрібні прислів'я з займенниками будьласка

Хто біди боїться,тому вона родич.                                                                     Подвиг сам себе прославить.                                                                           Шануй сам себе, шануватимуть і люди тебе.                                                    Хто багато читає,той багато знає.

Всі люди дуже різні. У них є свої особливі уподобання, звичайно ж, і музичні смаки. Деякі люди вважають за краще класичну музику, деякі ненавидять таку музику, тому що вони захоплені сучасною танцювальною музикою. Ми бачимо, що смаки дуже різні.

Що стосується мене, то я людина, яка може бути захоплена не тільки одним видом музики. Музика, яку я слухаю, зазвичай залежить від мого мінливого настрою. У мене може бути різний настрій протягом дня. Музика дуже важлива в моєму житті. Вона завжди може поліпшити мій поганий настрій. Прослуховування музики приносить мені величезне задоволення. Коли я сумна, то я люблю слухати повільні, спокійні і красиві мелодії.

Я закриваю очі і мрію, я відчуваю, що мене тут немає, і я дуже далеко від нашої планети. Мої мрії повністю розпадаються в моїх улюблених мелодіях. Це незабутні моменти. Невідчутно мій поганий настрій переходить в романтичний, я втрачена в мрійливості. Мені здається, що я літаю разом з вітром. Я відчуваю дивний, інший, але чудовий досвід, а так само і дивовижні емоції. Я сподіваюся, що люди, які захоплюються музикою як я, легко зрозуміють мої відчуття.

Коли у мене веселий настрій, то тоді я зазвичай слухаю швидку, енергійну сучасну музику. Я захоплююся багатьма сучасними українськими, російськими та іноземними співаками і групами. Кілька місяців тому я почала слухати іспанських співаків. Енріке Іглесіас – старший син знаменитого іспанського співака Хуліо Іглесіаса, Наталія Орейро – найпопулярніша співачка і актриса в Аргентині – серед моїх улюблених співаків. Я можу слухати їхні пісні багато разів на день. Я думаю, що я ніколи не втомлюся від їхніх пісень.

Під час читання мого твору, ви, можливо, подумаєте, що я захоплююся лише сучасною музикою. Але це не так. На сьогоднішній день існує багато модних груп і співаків. Вони мають величезний успіх серед молоді. Вони дуже популярні. Але це зовсім не означає, що їхні пісні і творча робота по-справжньому хороші. Я не збираюся критикувати їх. Адже багато сучасних пісень не варті того, щоб їх слухали, і це факт. Але зараз я розповідаю про себе.

Я люблю танцювальну музику і в той же час я дуже захоплююся класичною музикою. Я думаю, дуже дивно звучить, що підліток захоплюється класичною музикою. Але це правда. Існує одна причина, яка пояснює мою любов до класичної музики. Кілька місяців тому я закінчила школу мистецтв, де я навчалася грі на піаніно протягом 8 років.

У школі у нас були різні предмети. Але моїм улюбленим предметом була музична література. На цих уроках ми вивчали біографії багатьох знаменитих російських та іноземних композиторів. Ми слухали різні п’єси, опери, написані цими композиторами. Це було дуже чудово, цікаво і корисно для мене. Ці уроки змусили мене полюбити класичну музику.

Звичайно, у мене є мої улюблені композитори і п’єси. Я захоплююся творчими роботами Шопена, Ліста, Шуберта, Гендля. Я люблю грати їх п’єси. Я зазвичай виконую мої улюблені класичні п’єси – п’єси моєї душі, тому що вони є справжніми шедеврами класичної музики.

Я думаю, дуже корисно, що я вмію грати на піаніно. Коли я відвідую своїх друзів на дні народження, то іноді вони просять мене зіграти щось. Коли хтось хоче почути, як я граю, це приносить мені задоволення. Загалом, я хочу сказати, що я дуже люблю музику. Вона грає важливу роль в моєму житті. Я сподіваюся, що я змогла пояснити, як я люблю різну музику, і яке місце вона займає в моєму житті. Я думаю, що музика об’єднує людей і допомагає їм розуміти один одного.

 

Пригода на острові

Ми відпочивали на цьому острові третій день. Чекаючи то­вариша, який подався в село закупити продуктів, я оглядав усе довкола.

Згодом побачив, як від берега рушив човен. У ньому сиділо троє засмаглих парубійків.

Скупавшись і перевіривши снасті, я пішов через острівець на протилежний берег. Раптом почув дивний звук. Повернув­шись, побачив у розкуйовдженому гіллі куща собаку. Він ле­жав і здавався повністю безпорадним: лапи безвільно відкину­ті вбік, морда - на зів'ялому листі. Собака не поворухнувся, тільки повільно повів запаленим оком, що виражало біль і тугу. Очевидно, хворий чи поранений. Як же пес опинився на острові? Невже його привезли хлопці, які нещодавно приста­вали до острова на човні? Знайшовши неподалік бляшанку, я набрав води і спробував напоїти тварину. Собака намагався ковтнути рятівну вологу.

- Де ти взяв цього пса? - почувся голос товариша.

І в цю мить собака загарчав, ледве підвівся і встав на чоти­ри лапи. Я не міг повірити своїм очам: невже тварина, яка ледь переводила подих, звелась і навіть силкується захистити мене?

Я розповів про човен, що причалював до берега, яким, ма­буть, і підкинули пса.

Ми оглянули собаку. На боці суцільна рана, шерсть обліз­ла, шкіра подекуди відвисла. Не можна було без душевного болю дивитися на нещасну тварину.

Ми енергійно взялися його лікувати. Спершу промили рану водою, змиваючи налиплий пісок, потім обережно обробили йодом, присипали стрептоцидом і перев'язали моєю сороч­кою.

Довірившись нам, собака стояв сумирно, лише іноді сіпав­ся від болю, щулив тремтячі вуха, мружив очі.

Я відчував, як у ці хвилини сповнююсь співчуттям, співпе­реживанням, - дарма що ми лікували тварину, а не людину.

Ми спорудили з листя курінь і сховали собаку від пекучого літнього сонця, пригадали цікаві мисливські пригоди, уявля­ли, як восени підемо з ним на полювання.

Раптом почулося хрипкувате пострілювання мотора. Зо­всім неподалік до берега пристав човен, який я одразу впі­знав. Із нього вийшла дівчина.

-        Альбатрос! - озвалася вона.

Собака, що досі непорушно сидів коло намету, моторно звівся і з хворобливою грацією пораненої тварини побіг назу­стріч. Дівчина опустилася навколішки і погладила пса поміж вухами.

-        Це ваш собака? - запитав я непривітно. - Що з ним ста­
лося?

Дівчина ніяково розповіла, що це собака товариша і що тварина мало не обварилася, коли випадково перевернувся казан з рибальською юшкою... А на наш докір, що не допо­могли гончакові, пояснила, що ніхто не знав, як це зробити.

—      То ви привезли його здихати на острів? - різко перервав
дівчину мій товариш. - Курс лікування ще не закінчено, до
побачення.

Дівчина, гнівно глянувши на нас, круто розвернулася, пішла геть. Собака спробував кинутися навздогін, та товариш міцно тримав його за ремінь, заспокоюючи. Коли човен від­далився, товариш відпустив ремінь. Собака підбіг до води і тужливо заскімлив, дивлячись на протилежний берег Дніпра, де на узліссі біліли намети молодіжного табору.

—      Від нього відреклись, а він не здатен осягнути людської
жорстокості, відплачує за неї незрадливою любов'ю. Вірність! -
сумно сказав товариш.