Відповідь:
Пояснення:
1.Новий - корінь нов; 2. Рух - корінь рух
новина-корінь нов рухатися- корінь рух
новенький - корінь нов рухливий - корінь рух
підновити- корінь нов рушійний- корінь руш
3. Крихта - корінь крих
крихкий - корінь крих
кришити - корінь криш
накришити - корінь криш
Дієслова - підновити( що зробити?); рухатися(що робити?); кришити (що робити?); накришити( що зробити?).
-Доброго дня! Ми дуже раді, що Ви відвідали наше місто.
-Мені теж дуже приємно.
- Скільки концертів Ви збираєтеся дати нашим глядачам?
-На жаль, лише один. У мене дуже багато концертів в інших містах.
- Ви виконаєте свої старі пісні або порадуєте нас новими?
- Я приїхала з новим репертуаром!
-Це здорово! Сподіваюся нам сподобається!
- Я теж дуже сподіваюся ... Я трохи змінила свій імідж і дуже хочу дізнатися думку свого глядача.
-Будемо чекати з нетерпінням Ваш концерт Бажаємо успіху!
Объяснение:
Поделитесь своими знаниями, ответьте на вопрос:
Записати текст, розставляючи потрібні розділові знаки. підкреслити відокремлені обставини. давно-давно колись в одному з наших наддніпрянських сіл жила дівчина на ім'я марійка. багато хлопців сохли за нею намагаючись її увагу. якось пішла марійка до дніпра сіла в батьків човен та й попливла на хортицю. перепливла зійшла на берег острова й почала рвати квіти на вінок. аж раптом відчула, що на неї дивиться молодий . зустрілися молодята очима — і навіки полюбилися. марійка стояла випустивши квіти з рук і чекала. може хоч слово скаже чарівний але він мовчав. а по якійсь хвилі підійшов до неї нагнувся підняв упущені квіти і усміхаючись віддав їх дівчині. і ніжно-ніжно подивився на неї знову промовчавши. отак вони того разу й розійшлися не сказавши одне одному жодного слова. аж згодом марійка пливучи на хортицю до свого милого задумалася засумувала й не помітила, що бистрина несе її човна на скелі, між якими вирувала й пінилася вода (3 нар. оповідання
Якось пішла Марійка до Дніпра, сіла в батьків човен та й попливла на Хортицю. Перепливла, зійшла на берег острова й почала рвати квіти на вінок. Аж раптом відчула, що на неї дивиться молодий рибалка. Зустрілися молодята очима — і навіки полюбилися.
Марійка стояла, випустивши квіти з рук, і чекала. Може, хоч слово скаже чарівний незнайомець... Але він мовчав. А по якійсь хвилі підійшов до неї, нагнувся, підняв упущені квіти, і, усміхаючись, віддав їх дівчині. І ніжно-ніжно подивився на неї, знову промовчавши. Отак вони того разу й розійшлися, не сказавши одне одному жодного слова.
Аж згодом Марійка, пливучи на Хортицю до свого милого, задумалася, засумувала й не помітила, що бистрина несе її човна на скелі, між якими вирувала й пінилася вода.
Але обставину так підкреслюємо _._._._._.