Рано бабуся принесла велику миску тіста на кухню. "сьогодні ліпитимемо вареники, - сказала, - з вишнями." я миттю встала з ліжка і прожогом вилетіла з кімнати. вмочила руку в муку і взяла шматочок тіста, аби зліпити вареник, бо це діло я люблю. "візьми вишеньку, - мовила бабуся, - і ліпи обережно." бабусині поради і я послухала її. через декілька хвилин у мене вийшов бокастий красень із вишневим пузом. я обережно поклала його в каструлю і знов взялась до роботи. мому захопленню не було меж. я робила вареники швидко і старанно, а бабуся лиш усмі увечері вся наша сім'я смакувала вишневими варениками. бабуся хвалила мене за роботу, а я чомусь ніякові
kiparistop
29.03.2022
Вот держи. батьки навчають нас бути людяними, охайними, шанувати працю, добре вчитися. і їм дуже нелегко спілкуватися з нами, коли ми говоримо неправду. тому вони намагаються переконувати нас, що треба бути чесними: «чесність — краща чеснота». не завжди легко говорити правду, особливо про некрасиві вчинки. але, коли обманюєш когось, особливо близьку людину, — на душі стає ще гірше. недаремно кажуть: «в обманщика має бути гарна пам'ять». це означає, що він повинен пам'ятати, що і кому сказав, і постійно приховувати правду. а це породжує страх і відчужує від людей. обманювати означає боятися. тобто виходить, що обманщик — це найчастіше боягуз. але ж усім відомо, що «шила в мішку не сховаєш». так і правда — десь випливе. і стане людині ще гірше: будуть з неї сміятися або дорікати. тому треба намагатися відповідати за свої слова і вчинки, а якщо не так щось трапляється — казати щиро та чесно, не боячись. адже «краще гірка правда, ніж солодка омана». а якщо бути чесним і справедливим — буде більше поваги до такої людини. і в її і, і до себе самої.
аня ти бачила нашу новеньку?
так здаеться її звуть катя.
напевно. а ти бачила яка у неї красива сумка?
так! я про таку мріяла все життя!
а мені більше всього подобаеться її обличчя!
чому?
тому що воно життєрадісне,добре та свіле!
давай познайомимся? може станемо подругами?
давай!