Пидибраты сынонимы до присливныкив-инколы, як-нэбудь, нэодминно.вныз.голосно, повик, ввичлыво

Ікколи-іноді,деколи, іноді, часом, коли-не-коли, час від часу, нечасто
Як-небудь-абияк
Неодмінно-конче
Вниз-додолу
Голосно-гучн
Повик-довіку
Ввічливо-чемно.

Для кожної людини слово щастя має своє особливе значення, пов’язане з тим, як складається її життя. Для багатьох щастя – це матеріальні цінності, забезпечене життя. Для духовно багатих людей більшу цінність має можливість духовного розвитку та збагачення. Іноді трапляється, що щастя – це те, чого не вистачає або зовсім немає в житті. Тоді людина намагається знайти це, зробити так, щоб збулися її мрії, - і це вже для нeї щастя.Проте, мені здається, що в загальному, спільному для всіх значенні щастя – то гармонія.Не так багато треба нам у сучасному житті. У всіх є можливість працювати та забезпечити себе всім необхідним. А ось без спілкування людина жити не може. Обмінюватися новинами, ділитися враженнями, дізнаватися про нові події та цікаві факти – це все закладено в природі людини. Крім того, спілкуватися з цікавими людьми – велике задоволення.Тому в кожного з нас (за винятком людей зі складним характером або тяжкою долею) є друзі, а серед них обов’язково найкращий, найближчий. Людина не може бути щасливою без можливості проявити свої почуття. Любити когось щиро, вірно й отримувати у відповідь те ж саме – чи може людина бажати більшого?Ще дуже важливо мати роботу, яка тобі цікава, вільний час, який можна провести згідно зі своїми бажаннями, родину, яка завжди тебе підтримає.Особисто для мене щастя – близькі люди поруч, цікаві заняття, розвиток, можливість навчатися новому. Мені б хотілося, щоб люди не заважали бути щасливими один одному – не були підступними, не заздрили, не обманювали, тому що цим вони роблять дуже боляче. Мені неприємно, коли хтось поруч зі мною страждає. Я мрію жити у доброму  світі.

Злітає листя із дібров, і материнка відцвітає.

В селі тому вдова жила, а у вдови дочка росла.

Село моє не знамените, та вдача горда у села.

Я вірю в кращий час, але душа болить.

То шурхне щось збоку, то захитається береза, то щось гукне.

Чи вдарить смерть у серце співом, чи упаду в безодню я?

Ось помандрують аж за синє море над смутком сіл високі журавлі; і хтось останній на полі дооре вузеньку смужку вогкої землі.

Дощу не було, а тільки були хмари.

Десь коні ржуть і глухо грають сурми. За тополями сонце встає і зозуля кує правічна.Там трава голуба в золотючій росі і дівчата усі – Афродіти. Вже стигнуть вки й ренет і місяць присіда до столу. Ще холодом закуто віти клена й заметами занесено кущі.

Можливо, білка спалахне між віття та вивільга  між віття заблищить.

Ударив грім – і зразу  шкереберть пішло життя.

Рвонулось дерево – і брила піднялась.

Дай людині  владу – і вона себе покаже.

Шануй людей – і тебе шануватимуть.

Та раптом дзвінок і – вже займається  порожнеча.

Тут між частинами складносурядного речення кома не ставиться, бо є спільні слова: десь, за тополями, там, вже, ще. Вагалася щодо речення "Там трава голуба в золотючій росі і дівчата усі – Афродіти". Тому подаю його так, як в автора —  Володимира Забаштанського.