Подскажите твір-переказ который начинается со слов: "з вершини пагорба відкриваеться дніпро".

З вершини пагорба видно Дніпро. Величезні камені, перегородиввши річку, пропускають потоки воды.Поспішаючи спускаємося з пагорба.
І ось вже, стрибаючи з каменя на камінь,не відстаючи один від одного, ми пробираємося до передніх порогів.Еще одне зусилля і ми на великому плоскому камені. Повз нас мчить дніпровська вода, збиваючи піну.
Здається, лежала б тут весь день , слухаючи шум річки. Але, вгамувавши спрагу видовищ ,обережно повертаємося на берег.

Щодня ми озираємось і бачимо навколо себе дерева, траву, квіти, птахів, комах, тварин. це все природа. людина — частина її. але у людини є можливість змінювати природу. кожна зміна позначається на навколишньому середовищі. змінювати природу людина повинна обережно, бо окремі дії можуть завдавати шкоди і навіть призвести до загибелі. від людини залежить, чи збереже вона природу, чи зруйнує. нам подобається чисте повітря, прозора вода в річках, зелена трава на лугах, могутні дерева в лісах. це життя. і наш обов'язок — зберегти його. без природи людина загине. збереження природи — це збереження людини. сьогодні люди об'єднуються у товариства, метою яких є охорона природи. навколишнє середовище потребує нашого захисту. забруднення річок і озер, загибель лісів, знищення цілих видів рослин і тварин — справа рук людини. проте тільки людина може врятувати природу. і дорослі, і діти повинні об'єднати свої зусилля у справі захисту довкілля. кожен школяр може посадити дерево і нагодувати птахів. ми повинні обережно поводити себе на лісових галявинах та берегах річок, не залишаючи після себе сміття. якщо так робитиме хоча б кожен школяр, то й це буде вагомий внесок у дорослу справу збереження природи.

Объяснение:

Мені дуже подобається байка Г. Сковороди "Голова і Тулуб". У ній письменник порівнює людей, які вихваляються зовнішнім, та тих, хто збагнув неоціненність та важливість внутрішнього світу людини. Пихатий Тулуб вихваляється перед Головою своєю одежею, своїми розмірами і своїм нібито важливим значенням, тоді як Голова розуміє (на те вона й голова!), що одяг та пиха не роблять людину людиною. Як казали давні римляни, борода не створює філософа. Тобто зовнішні риси не варто ставити вище за внутрішні, духовні. Цікавою видалась мені і байка "Жайворонки", схожа за проблематикою. Досвідчений Жайворонок каже: "Не той орел, хто літає, а той, хто легко сідає..." Про значення титулів (точніше майже повну відсутність того значення) розповідає нам байка "Олениця та Кабан", у якій Кабан став бароном, проте залишився "свинею" — як в прямому, так і в переносному значенні... Прекрасну філософську ідею сродної праці Г. Сковорода висловив і у байці "Бджола та Шершень"

До появи байок Г. Сковороди в тогочасній українській літературі байки існували лише як елемент інших великих творів. Григорій Сковорода створив настільки яскраві приклади цього жанру, що їх самобутність не викликала жодного сумніву! У своїх байках Сковорода алегорично висловлює основні ідеї своєї філософії: ідею сродної праці, необхідність цінувати духовне вище за матеріальне, ідею самопізнання та духовного вдосконалення людини, роздуми над проблемами виховання та самої сутності людського життя. Це такі важливі питання! Як же філософ зміг втілити їх в такому, на перший погляд, розважальному жанрі, як байка? Насамперед він майстерно добирав сюжети для своїх байок. В образах тварин, птахів, рослин ми одразу ж впізнаємо певні риси людської вдачі, певні типи людей. Тому читач отримує одразу "два в одному": і цікавий сюжет, і повчальний зміст. Для досягнення більшого виховного ефекту Г. Сковорода ділить байку на дві частини: в одній він викладає сюжет, у другій — мораль до цього сюжету, пояснення та підтвердження тих думок, що вже самі на в уважного читача. Повчальну частину сам письменник назвав "сила". І дійсно, байки Сковороди мають надзвичайну силу: силу очищувати людей, змінювати на краще їхні душі, виправляти їхні життєві принципи...