Діалог однокласники на кінологічній спілці україни виставці цуценят

1. вклонімося жінці, її материнській величності, її беззахисності і силі, яку не здолати. (л.забашта.)

2. все залежить від людських зіниць: в широких відіб'ється вся епоха, у звужених — збіговисько дрібниць.(л.костенко.)

3. відгодована злість, і хитрість, і закута в броню брехня атакують добро і щирість серед ночі й білого дня. (в.симоненко.)

4. я бачила, як гинуло найкраще, як родичі мої гнили по тюрмах і як високе низько упадало. (леся українка.)

5. народ ніяк не стане няньчитись з таким, який йому чужий. (п.тичина.)

6. простенькі сільські байки, як дрібні, тонкі корінчики, вкорінюють у нашій душі любов до рідного слова. (і.франко.)

7. в просторій кімнаті з чотирма вікнами стояв посередині стіл, застелений червоним сукном. (м.коцюбинський.)

8. на зоряному тлі побачив давид її, зінчине, змучене й зраділе обличчя. (а.головко.)

1. уночі була гроза, а ранок видався ясний. 2. хвилина, і табун мов буря понесла. 3. билося серце, і грала кров,од передчуття чогось радісного. 4. схилилась над колискою мати ,і перші звуки колискової пісні музика рідної мови переливаються в її кровинку. 5. аркадій петрович щодня дивився на квітник, але тільки сьогодні він його зацікавив. 6. не вдержав старий запорожець непроханої сльози ,і покотилася вона на його сиву бороду. 7. попереду героїчна праця , і славні перемоги. 8. біля ніг її плещеться ,мре і мов питаючи в тривозі одна другу ,про щось найголовніше в світі хвиля хвилю доганяє. 9. може квіти зійдуть, і настане ще й для мене весела весна. 10. річка широка та глибока, а вода синя та чиста і котиться вона вдалечінь. 11. микола направив струни повів смичком ,і жалібна пісня розляглася по хаті. 12. після вечері микола взяв свиту й ліг спати на соломі ,але його не брав сон. 13. по узліссі на галявині зеленіє перший ряст ,і цвітуть проліски та сон-трава. 14. скоро уся долина і гори блищать вогнями, і разом з димом з землі здіймається вгору і пісня. 15. дощ пройшов ,і київ зеленіє. 16. на землі і в повітрі білів сніг, та манячили цупкі замерзлі стовбури дерев закурених снігом. 17. за вікнами глупа темінь, і мені стає так дивно на серці. 18. важкі хмари облягали небо ,й не було майже просвітку. 19. грався петрик із телятками, та дуже вже йому хотілося в панському садку погуляти. 20. потім двері грюкнули, і все стихло. 21. на ранок зірвався вітер, і небо заволокло сірими розпатланими хмарами. 22. навколо стояла вечорова тихість, а в ній поволі відбивались зорі. 23. тяжкий біль і ненависть одним корінням ,переплелися в душі дмитра,проте похилене чоло було спокійне. 24. сонце останній раз освітило землю та впало за гору. 25. спустився вечір та одразу похолоднішало. 26. за селом починався гай, і вузенька стежка вела через нього. 27. усе більше темніло і вітер все дужчав. 28. пройшла гроза і ніч промчала.