Шукати по гарачих слідах як це замінити прислівником ?

Шукати по гарячих слідах означає, що щось шукають одразу (тобто, навіть сліди не охолонули :). Такий прислівник і можна взяти - одразу або швидко.

«Прекрасне в моєму житті»

Прекрасне в моєму житті. Національне минуле служить нам ніби для перевірки того, хто ми є, і для того, щоб знати, ким ми станемо в майбутньому А суспільству треба, щоб ми виросли гідними своїх батьків, дідів і прадідів.

Прекрасне в житті нас оточує звідусіль. Треба тільки його помітити, розпізнати, вихопити із плину часу.

Перш за все — це природа, яка оточує нас щодня. Вона зачаровує людей своїми таємницями. Упродовж усього історичного розвитку людина прагнула охопити своєю свідомістю якнайширшу картину світу, пояснити, пізнати природу задля того, щоб застосувати її для своїх потреб. А природа не завжди корилася Вона живе своїм життям. Прекрасно бачити синє небо, яскраве сонечко, веселку. А як це чудово — чотири пори року! Хіба не прекрасно побувати за один рік у всіх чотирьох?

А світ мистецтва? Хіба це не прекрасне в моєму житті? Я слухаю музику, дивлюся кіно, відвідує театр чи якусь виставку, пірнаю у світ прекрасного, винося-чи звідти перлини.

Наш учитель каже, що прекрасне найповніше виявляється у художній творчості обдарованої людини в умовах творчої свободи. Мабуть, він правий, бо інакше я б не міг насолоджуватися музикою, яку я дуже люблю, без якої себе не уявляю. Незбагненна влада музики над людиною. Вона примушує радш: й плакати, може до пережити горе, зняти душевний стрес, вилікувати сердечні рани. Музика Чайковського, Баха, Бетховена… Від неї світліша^ похмурий день, зникає втома, з’являється бажання творити добро, любити людей і весь світ…

Багато видів мистецтва існує у світі, кожен з них — джерело естетичної насолоди. Але музика — це завжди зустріч з радістю, можливість мріяти й сподіватися.

Прекрасне в моєму житті те, що я можу спілкуватися з друзями, ділити радість і горе. Народна мудрість говорить: «Горе, розділене з другом, — півгоря, і радість, розділена з другом, — дві радості».

У мене гарні батьки, чудовий дідусь, мудрі вчителі, вірні друзі, а отже — прекрасний настрій (частіше!).  

А ще сама прекрасна мить в мому житті це мій братик Андрійко якого я люблю понад усе.

Цінуйте те що ви маєте і ту кожну приємну мить яка з вами стається!

Прислівником називається незмінна самостійна частина мови. Вона виражає:

ознаки дії, коли залежить від дієслова або його форми — дієприслівника: злетіти (як?) раптом; повернувшись (куди?) додому. У реченні виступає обставиною;

ознаку іншої ознаки, коли залежить від прикметника, дієприкметника або іншого прислівника: надзвичайно цікавий, урочисто проголошений, занадто голосно. У реченні виступає обставиною;

ознаку предмета, коли залежить від іменника: вікно (яке?) навпроти; кава (яка?) по-турецьки. Виступає в реченні означенням.

Прислівник — це повнозначна, самостійна частина мови, що виражає ознаку дії, стан предмета або ознаку якості і відповідає на питання як? де? звідки? наскільки? якою мірою? Є незмінною.стан людини або природи (Тихо навкруги. У кімнаті тепло. Мені соромно);

сприймання навколишнього (Видно наближення зими);

ставлення до висловлюваного (Не можна перешкоджати; Потрібно зосередитись).

Такі прислівники в реченні виступають головним чином присудком односкладного речення або його частиною у поєднанні з неозначеною формою дієслова.Прислівники можуть утворюватись:

від інших прислівників: довго –> задовго; скільки –> ніскільки; коли –> коли-небудь; точно –> точнісінько;

від прикметників: сумний –> сумно; український –> по-українськи; близький –> зблизька;

від іменників: верх –> зверху; вік –> довіку; пора (ім.) –> пора (присл.): Нам пора для України жить (Франко);

від числівників: три –> тричі; чотири –> учотирьох; двоє –> надвоє;

від займенників: інший –> по-іншому; свій –> по-своєму;

від сполучень слів: права рука –> праворуч; обома руками –>обіруч; угору лицем –> горілиць; проходячи мимо > мимохідь; попід тином –> попідтинню творення прислівників різні.

Префіксальний: коли –> будь-коли; гарно –> прегарно; достатньо –> недостатньо.

Суфіксальний: вірно –> вірненько; три –> тричі.

Префіксально-суфіксальний: низ –> знизу;наш –> по-нашому;лівий –> зліва.

Перехід з інших частин мови: жаль (ім.) –> жаль.(присл.); шкода (ім.) –> шкода (присл.).

Складання слів однакових або протилежних за значенням: ледве-ледве; тишком-нишком; більш-менш.

Злиття основ слів: босі ноги –> босоніж; пан і брат –> запанібрата; не сам хотів –> несамохіть; ходити мимо –> мимохідь.

Походження деяких прислівників важко пояснити (наприклад, заздалегідь).Необхідно розрізняти прислівники з префіксами та спільнокореневі з ними іменники, прикметники, числівники, займенники, що стоять після прийменника. Порівняйте:

Усі звели погляд (куди?) догори. — Туристи підійшли (до чого?) до гори Говерли.

Гості добре говорили (як?) по-нашому — По(чийому?) нашому парку прокладено біговудоріжку.

Ми зустрічалися торік (як?) востаннє. — Сонце ще заглядало в (яке?) останнє вікно.

На прогулянку друзі вирушили (як?) утрьох. —Шкільний музей розміщено у (скількох?) трьох кімнатах.

Зверніть увагу!

У тих випадках, коли маємо прийменник з іменником, між ними можна вставити залежне від іменника слово — означення (підійшли до самої гори); коли ж після прийменника стоїть прикметник, числівник чи займенник, а після них — іменник, слова між прийменником та іменником можна вилучити (по парку, у вікно, у кімнатах).

У реченнях із прислівниками внести такі зміни неможливо.

Все читай