Скласти твір-оповідання за планом: 1. теплий літній ранок на березі дніпра. 2. хлопці розробляють план дій. 3. несподівана знахідка. 4. необачність чи ість? 5. прибула вчасно. 6. складна операція. 7. життєвий урок. ( на завтра вас ! )

Настало літо. Я приїхала до бабусі в гості і вирішила піти до ранкового Дніпра. Водичка ще не встигла нагрітись. Я скинула свої босоніжки і пішла берегом. 
Раптом я побачила хлопців, які щось вирішували між собою. Я захотіла з ними познайомитись.
- Привіт! - сказала я посміхаючись.
На моє щастя хлопці виявились привітні.
- Привіт! -сказали  хлопці,- не хочеш з нами пограти в гру  "Пригоди" ? 
- Залюбки! 
Ми мішли до лісу. На землі лежала розбита склянка. Один з хлопчиків необачно став на неї ногою. Рана виявилась глибокою, ми взяли його під руки і вивели з лісу і викликали швидку до На наступний день ми прибули до цього хлопчика в лікарню. Йому робили складну операцію. 
- Одужуй! - сказали ми і пішли.
- Дякую! - радісно сказав хлопчик.
Я зробила висновок, що треба бути завжди обачним і тоді все буде добре.

1)Похибки друзів, за винятком зради ми повинні терпіти або виправляти.

2) На правобережжі, замість верб і чагарників видно погорблені смуги темені.

3) Усі, за винятком Андрія прийшли того вечора на збори.

4) Крім знання тут потрібна інтуїція, дар передбачення дар, ясновидця.

5) Найменша кількість опадів зафіксована на Азовсько-Чорноморському узбережжі, за винятком району озера Сиваш.

6) Вивчення історії Давньої Русі спирається на історичні матеріали, зокрема, літописні джерела. -речення розповідне, неокличне, складне,

Объяснение:

Морозяний передріздвяний вечір. сяйво найяскравішої зорі розсипалося блискітками по сріблистому снігу, ніжна поверхня якого, ще не помережана необережними слі колядників, нагадує чисте полотно… чисте, як сумління, як полум’я свічки, як скатертина, як краплина сльози на щоці маленького полазника, який загубився серед заметених хурделицею стежин, що ведуть до осель, і нагадують плетиво ліній долі на долоні. одна – лінія чи стежина серця, інша – розуму, а ще одна… а хіба це, зрештою, важливо, якими дорогами іти до мрії і скільки на це офірувати хвилин? день… місяць… рік… життя. аби лишень не манівцями, приспаної і знечуленої до рідного душі, загубленої у густих хащах самодостатності, де ой як важко віднайти бодай куточок для пісні, для колядки, для інших.