1. допущено помилку у вживанні відокремленої обставини, вираженої дієприслівни- ковим зворотом, у реченні: а) прагнучи здобути славу, не ошукай душі своєї. б) схиливши голову, волі не здобудеш, покорі воля — не сестра. в) полки гетьмана прямували на волинь, прагнучи вийти до кордонів раніше коронного війська (натан рибак г) вивчаючи історію, серце сповнюється болем за долю нашої батьківщини. 2. відокремлена прикладка із сполучником як є у реченні: а) школа — як неспокійний, гомінкий вулик: гуде, шумить, сповнюється дитячим галасом (і. цюпа). б) ліс зустрів мене як друга (м. рильський). в) як справжній , він любив вставати на зорі. г) вона красива, як ранкова троянда. 3. пунктуаційну помилку допущено у реченні: а) ясною, майже прозорою зеленню спалахнув ліс, освітлений надвечірнім сонцем (є. гуцало). б) не піймавши на крадіжці, не кажи, що злодій (народна творчість). в) читати лежачи шкідливо. г) співають, ідучи дівчата, а матері вечерять ждуть (т. шевченко). завдання на встановлення відповідності 4. установіть відповідність між реченням і відокремленим членом, яким воно ускладнено: 1) відокремлене непоши- а) там, у полі, синіють васильки і чер- рене означення; воніють маки. 2) поширене відокремле- б) море, тихе, сонне, розніжене, ліниво не означення; похлюпує об камінь хвилями (ю. збанацький). 3) відокремлена прикладка; в) та невже ж та україна — сей квітучий рай 4) уточнююча обставина веселий, се важке, криваве пекло — ще для місця. мене не чуже? (і. франко). г) море — частина океану, відділена від нього островами і півостровами. граматичне завдання 5. перебудуйте речення, щоб поширені відокремлені означення стали невідокремленими. дорога, присипана жовтим листям, вела через ліс. під деревами, вкритими багрянцем, при- чаїлись опеньки. старий дуб похитував чубом, поруділим від дощу.

У кожного народу є свої улюблені рослини. В українців здавна дуже поважають ялину, вербу, дуб. Неможливо уявити собі українське село без калини біля криниці, без чорнобривців і м'яти під вікном. Образ України — це також тополя над шляхом.

Це таємниче поетичне дерево, що часто згадується в народних піснях, легендах як "сокорина". Тополями, особливо білими, та їхнім різновидом — згаданим уже осокором — обсаджували шляхи і садиби. Іноді тополі ще називали яворами. Зараз, їдучи степовою дорогою, неодмінно побачиш тополі, що бовванять вдалечині.

Тополя — один з улюблених образів української народної творчості. Він є символом краси і кохання.

Звичай вшановувати дерева, в тому числі й тополю, зберігся до нашого часу в обряді Зелених свят, коли дівчата водили "Тополю" або "Вільху".

Прикрашаючи хати й подвір'я, дівчата з піснями водили по селу прибрану зеленню дівчинку — "тополю". Усі співали:

Стій, тополенько, Стій, не розвивайсь, Буйному вітроньку Не піддавайсь.

Образ дівчини-тополі можна зустріти, наприклад, у баладі Т. Г. Шевченка "Тополя". Дівчина, довго чекаючи свого милого, перетворилася на тужливу тополю, випивши зілля бабусі-ворожки:

Зілля дива наробило — Тополею стала. Не вернулася додому, Не діждала пари; Тонка-тонка та висока — До самої хмари.

Объяснение:

Свою спадщину — Київ — князь Ярослав Мудрий прикрасив не гірше від найяскравіших міст світу. Дехто натякав князеві на його марнотратство: навіщо то золото? І навіщо церкву поставлено на пагорбі? Але князь Ярослав знав, що робив. Нехай усі — і чужоземці і мандрівники, і друзі, та й вороги — одразу бачать, який багатий, красивий і могутній Київ.

Київський Софійський обор дає нам уявлення про велич і красу архітектури Київської Русі. В усій Європі жодна споруда її т. не могла зрівнятися з київським собором, завдовжки без виступів він 37 метрів, завширшки — 55. Храм має п’ять нефів — поздовжніх коридорів, які на східному фасаді завершуються п’ятьма вівтарними напівкруглими виступами — апсидами, оточений внутрішньою і зовнішньою галереями. Із західного боку височать дві башти зі сходами, що ведуть на другий поверх. Вінчають собор тринадцять куполів, які поступово збільшуються від малих по краях до найбільшого центрального. Купол і дах вкриті листовим свинцем.

Архітектурі органічно відповідає розпис будівлі, який мав на меті звеличити державу. Мозаїки і фрески суцільними килимами огортають стіни, склепіння і стовпи собору, серед яких височіє під куполом велична постать Оранти. Важко переоцінити художню вартість софійських мозаїк. Вони, безумовно, є пам’ятниками мистецтва світового значення, що дійшли до нас у своїй первісній красі.

Фрески Софії збереглись менше, ніж мозаїка. Багаторазові реставрації завдали багатьом картинам непоправної шкоди.

Київська Софія — справжня скарбниця давньоруської культури, невмируще джерело знань про далеке минулого нашого народу. Нині — це всесвітньо відомий музей.